Суть і мета санації підприємства

Слово “санація” походить від латинського “sanare”, що означає оздоровлення або одужання. З фінансово-кредитного погляду санація – це система заходів, що проводяться для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств і спрямовані на їхнє майбутнє відродження.

Отже, санація – це комплекс послідовних взаємозв’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Санація підприємства може проводитися у трьох випадках:

1. До моменту порушення кредиторами питання про банкрутство, якщо підприємство звертається за зовнішньою допомогою у спробі вийти з кризи.

2. Якщо підприємство, звернувшись до господарського суду з заявою щодо порушення справи про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації.

3. Якщо рішення про санацію виносить господарський суд на підставі одержаних пропозицій про задоволення вимог кредиторів до боржника і виконання його зобов’язань перед бюджетом.

Розрізняють два види санації підприємства:

1. Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи здійснюється з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан є тимчасовим. Вона відбувається в таких формах:

– погашення боргу підприємства за рахунок державних коштів;

– погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту банку;

– переадресування боргу на іншу юридичну особу;

– випуск облігацій чи інших боргових цінних паперів під гарантію санатора (здійснює комерційний банк, який обслуговує підприємство).

2. Санація підприємства зі зміною статусу юридичної особи здійснюється за умови глибокої кризи підприємства і є реорганізацією підприємства у формах:

– злиття підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством;

– поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором;

– поділ підприємства на два чи більше юридично самостійних підприємств;

– перетворення на відкрите (публічне) акціонерне товариство;

– передача підприємства в оренду;

– приватизація державного підприємства.

Загальновідома модель фінансового оздоровлення (санації) підприємства передбачає послідовне здійснення відповідних заходів:

1. Виявлення та аналіз причин фінансової кризи.

2. Прийняття рішення щодо доцільності проведення санації підприємства. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал втрачено, структура балансу незадовільна, приймається рішення про ліквідацію господарського суб’єкта. Якщо ж підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність і прибутковість, має достатньо підготовлений управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рішення про проведення санації.

3. Визначення цілей та стратегії санації. Кінцевою метою санаційної стратегії є досягнення довгострокових конкурентних переваг, які б забезпечили підприємству високий рівень рентабельності, а її суть полягає у виборі найкращих варіантів розвитку підприємства та в оптимізації політики капіталовкладень.

4. Розробка програми і проекту плану санації. Програма санації – система взаємозв’язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи, формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення капіталу та стратегічних завдань санації. Проект санації розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів необхідних фінансових ресурсів, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння та окупності інвестицій, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

5. Розробка бізнес-плану санації, який містить такі розділи:

1) Загальна характеристика підприємства та його фінансового стану (найменування підприємства; реєстрація, місія, види діяльності; організаційно-правовий статус; форма власності; організаційна структура; фінансові коефіцієнти ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, оборотності капіталу, рівня дебіторської заборгованості, прибутковості та рентабельності.

2) Основні параметри проекту бізнес-плану (обґрунтування варіанта санації, розрахунок загального обсягу фінансових ресурсів, строк реалізації плану, строк погашення інвестованого капіталу, фінансові результати реалізації плану (чиста теперішня вартість, внутрішня норма дохідності, строк окупності проекту)).

3) Заходи для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності, серед яких:

– зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

– інвентаризація активів підприємства;

– оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на виробництво;

– продаж дочірніх фірм і часток у капіталі інших підприємств; продаж незавершеного будівництва;

– обґрунтування необхідної чисельності персоналу;

– продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків готової продукції;

– реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки;

– використання прогресивних технологій, механізації та автоматизації виробництва;

– удосконалення організації праці;

– проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

4) Ринок і конкуренція (характеристика галузі та перспективи її розвитку; сегменти ринку, покупці, основні конкуренти і їхні конкурентні переваги; стратегія виживання на ринку; тенденції та очікувані зміни на основних ринках).

5) Маркетингова діяльність підприємства (стратегія маркетингу, канали розподілу, стратегія продажу, характеристика і аналіз каналів збуту, життєвий цикл продукту, інші дослідження та розробки маркетингового характеру).

6) План виробництва та його ресурсне забезпечення (виробнича програма підприємства, обсяг продажу продукції, розрахунок потреби в основних фондах, оборотних коштах, персоналі та інвестиційних ресурсах).

7) Фінансовий план (прогнозування фінансових результатів, розрахунок обсягів додаткових інвестицій, обґрунтування джерел фінансування, складання прогнозного балансу, розрахунок фінансових коефіцієнтів).

8) Обґрунтування сценаріїв подолання найбільш ймовірних ризиків у процесі проведення фінансового оздоровлення підприємства.

6. Реалізація плану санації. У процесі реалізації плану санації важливо здійснювати координацію та контроль за якістю реалізації запланованих заходів, своєчасно виявляти й використовувати нові санаційні резерви, приймати об’єктивні кваліфіковані рішення щодо подолання можливих перешкод.

Обсяг санаційних коштів (І_с) для оздоровлення фінансового стану неплатоспроможного підприємства можна розрахувати за формулою:

І_с = В – (Р + Д),

де В – необхідна загальна сума витрат на здійснення санаційних заходів;

Р – обсяг внутрішніх резервів підприємства, використаних для його фінансового оздоровлення;

Д – обсяги фінансової допомоги з боку інших підприємств, які зацікавлені у рентабельній роботі неплатоспроможного підприємства.

Мобілізацію внутрішніх резервів можна здійснити за рахунок реалізації продукції за нижчими цінами; скорочення дебіторської заборгованості; продажу зайвого устаткування та інших цінностей; здавання в оренду приміщень, устаткування тощо. Зовнішню фінансову допомогу можуть здійснити партнери по кооперованих зв’язках; підприємства, які володіють контрольним пакетом акцій неплатоспроможного підприємства; кредитори, які впевнені у позитивних наслідках фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства.

Державну підтримку для проведення санаційних заходів доцільно надавати:

– підприємствам, які забезпечують обороноздатність і безпеку держави;

– підприємствам, характер виробництва яких пов’язаний із міжнародними нормами щодо техніки безпеки та екології (підприємства енергетичного атомного комплексу, виробництва радіоактивних матеріалів, зброї тощо);

– перспективним підприємствам, які необхідні для технологічної перебудови виробництва (створення й розвиток мереж зв’язку, інформаційних систем, сучасних транспортних систем);

– підприємствам, які випускають конкурентоспроможну, імпортозамінну та експортну продукцію;

– підприємствам, які забезпечують випуск енергозберігаючої техніки та освоєння нових прогресивних технологій, зростання продуктивності праці, поліпшення умов праці і підвищення екологічності виробництва;

– підприємствам, які забезпечують створення умов для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності.