Крововиливи.

Хвороба проходить, якщо в організм вводити достатню кількість вітаміну з їжею або ж у вигляді препарату.

За хімічною природою вітамін С являє собою аскорбінову кислоту. Розчиняється в воді. При тривалому кип’ятінні руйнується. При нагріванні на повітрі легко окислюється. Цинга розвивається тоді, коли організм людини позбавлений свіжих овочів і фруктів, які є основним джерелом вітаміну С. Руйнується вітамін С також на світлі і доступі кисню. Тому варити овочі рекомендується в закритих каструлях. Особливо швидко руйнується вітамін С при повторному кип’ятінні, а також у лужному середовищі (наприклад, коли додати соди).

Багато вітаміну С є у свіжих лимонах, апельсинах, ягодах чорної смородини, шипшини, аґрусу, суниць, в яблуках сорту антонівка, в капусті, помідорах, в зеленій цибулі, зеленому горошку, червоному перці, петрушці, хвої сосни і ялини, в нестиглих волоських горіхах та інших продуктах. Тепер вітамін С (аскорбінову кислоту) добувають синтетичним способом.

Потреба в вітаміні С на добу: для дітей до 7 років - 50 мг, від 7-14 років - 60 мг, понад 14 років - 70 мг (норма дорослого). При інфекційних захворюваннях, а також при важкій фізичній праці добова потреба у вітаміні С значно зростає. Вітамін С в організмі не відкладається в запас, тому його потрібно вводити щоденно.

Вітамін Р. (Цитрин). Практика лікування цинги аскорбіновою кислотою показала, що остання не дає такого повного видужання, як природні джерела вітаміну С, наприклад натуральні овочеві і фруктові соки. Виявилось, що в природних продуктах вітамін С міститься разом з вітаміном Р, який являє собою галову кислоту. Добова потреба - 50 -150 мг. Найбільше вітаміну Р в лимонах та в червоному перці.

Недавно вдалось синтезувати сукупність обох цих вітамінів(СР). І названо цю сукупність галоскорбіном. Випробування показали, що при застосуванні галоскорбіну рани заживають у два - три рази швидше, він знімає біль, стимулює вуглеводно - фосфорний обмін та утворення гемоглобіну, знімає втому.

6.5.3. Енергетичний обмін.

Під час реакцій катаболізму вивільняється значна кількість енергії, що була накопичена у зв^’язках між атомами складних органічних сполук. Ця енергія в клітинах перетворюється на АТФ і зберігається у мітохондріях Процеси обміну, що забезпечують клітини енергією, називають енергетичним обміном.

Одночасно з обміном речовин в організмі відбувається і обмін енергії. Обидва ці процеси невіддільні один від одного. Поживні речовини, що надходять в організм, в клітинах розщеплюються і окислюються. При цьому звільняється вся або майже вся їх потенціальна енергія. Звільнена енергія використовується організмом на процеси асиміляції, на діяльність серця, мозку, органів травлення, виділення, на виконувану м^’язами механічну роботу. Енергія звільняється у різних видах: у вигляді хімічної, механічної, теплової, електричної і променевої. Але зрештою всі види звільнюваної в організмі енергії перетворюються переважно в теплову і в такому вигляді віддаються організмом в навколишнє середовище. Організм витрачає енергію навіть і тоді, коли перебуває в повному спокою. В цьому разі енергія витрачається на роботу внутрішніх органів (серця, нирок, органів дихання та ін.) і на підтримання температури тіла. Кількість енергії, яку витрачає організм при повному спокою, натщесерце і температурі середовище близько 20-22⁰ С, називається основним обміном.

Величина основного обміну змінюється залежно від віку, статі, зросту, і поверхні тіла, пори року і кліматичних умов. У дорослої людини основний обмін в середньому дорівнює 1 ккал на 1 кг ваги протягом 1 год. У людини вагою 70 кг, за добу основний обмін становить близько 1700 ккал. У чоловіків величина основного обміну трохи більша, ніж у жінок тієї самої ваги. У людей тропічних країн основний обмін на 10-20% нижчий, ніж у людей помірної смуги, а півночі в холодну пору року - вищий. Протягом доби організм перебуває як у спокійному стані, так і в стані виконання різних видів роботи. Тому витрати енергії за добу як у дорослої людини, так і у дітей значно перевищують величину основного обміну. Найбільші витрати енергії зумовлені м^’язовою роботою. При м’язовій роботі близько 20% хімічної енергії перетворюється в кінетичну енергію, а 80% - в теплову. Відношення енергії, затраченої на м^’язову роботу, до всієї енергії, звільненої під час роботи, називається коефіцієнтом корисної дії (ККД). Він коливається від 16 до 25 %При тренуванні коефіцієнт корисної дії збільшується до 25-30% і навіть 35%.

Енергетичний обмін в клітинах (утворення) і перетворення енергії відбувається головним чином в мітохондріях. В цитоплазмі розчинені речовини, які є джерелом обмінних процесів, головним акумулятором і переносником енергії, яка використовується в процесах синтезу, є аденозинтрифосфорна кислота (АТФ). Переважна частина енергії, що виділяється при катаболітичних процесах, утворюються в мітохондріях за

участю кисню - це аеробні реакції. Крім аеробних реакцій в організмі відбуваються анаеробні реакції, які не потребують кисню і найчастіше проходять в цитоплазмі клітин. Анаеробні процеси найбільш характерні для м’язової тканини.

Методи вивчення кількості енергії, яка вивільняється під час обміну речовин:

1. Пряма калориметрія. Суть цього методу полягає в тому, що людину, яку досліджують, вміщують у дуже великий калориметр, обладнаний радіаторами, куди надходить вода певної температури. Вода, що тече по радіаторах нагрівається під дією тепла, яке виділяється організмом

(вся енергія, що вивільняється в нашому організмі, врешті переходить у теплову). За різницею температур води, яка надходить у радіатори і виходить з них, також за масою її роблять висновок про те, скільки енергії віддав організм за той чи інший проміжок часу.

2. Непряма калориметрія, або визначення кількості енергії, що вивільнилася за кількістю поглинутого з повітря кисню і виділеного вуглекислого газу. Виявляється, що на здійснення корисної роботи організм витрачає 16-20% всієї енергії, яка вивільнилася. Решта енергії перетворюється на теплоту, необхідну для підтримання сталої температури нашого організму.

Схема калориметра Етуотера—Бенедікта. Виділене організмом людини тепло вимірюється термометром (1, 2) по нагріванню води, яка тече по трубках у камері. Кількість води вимірюють у баці (3). Через вікно(4) подають харчі та видаляють екскременти. За допомогою насоса (5) повітря викачують із камери та проганяють через баки із сірчаною кислотою(6 і 8)для поглинання води із натрон­ним вапном (7) — для поглинання вуглекислого газу. Кисень подають у камеру із балона(10) через газовий годинник (11). Тиск повітря у камері підтримується на постійному рівні за допомогою посудини з резиновою мембраною (9).

Визначення легеневої вентиляції за допомогою мішка Дугласа. У горизонтальній трубці, з’єднаній з загубником, знаходяться клапани, через які надходить атмосферне повітря і виконується видих у мішок. На носі – зажим, що перешкоджає носовому диханню.

6.5.4. Регуляція обміну.

Обмін речовин і енергії регулюється вищими центрами вегетативної нервової системи, розміщеними в проміжному мозку та корі великих півкуль. З цих центрів по нервових волокнах імпульси йдуть безпосередньо до м’язів, печінки та інших органів. Вегетативні центри проміжного мозку впливають також на діяльність залоз внутрішньої секреції, змінюючи інтенсивність виділення ними гормонів. Останні, надходячи в кров і розносячись по всьому організму, впливають на процеси обміну речовин. Особливо велике значення в обміні речовин мають гормони гіпофіза, щитовидної, надниркових і підшлункової залоз. Надходження в кров гормонів цих залоз викликає значні зміни білкового, жирового, вуглеводневого, мінерального та водного обміну.

Отже, в організмі існує нейрогуморальна регуляція обміну речовин і енергії, при провідній ролі нервової системи.

6.5.5. Вікові особливості обміну речовин.

У дітей шкільного віку 50-60% всіх калорій звільняється при розщепленні вуглеводів, а кількість споживаних вуглеводів становить близько 10 г на 1 кг ваги на добу.

У кишечнику дітей вода всмоктується значно швидше, ніж у дорослих. У дитячому організмі вода легко перерозподіляється між кров’ю і тканинами. Недостача води викликає в дітей різні порушення обміну речовин. Ріст дитини залежить від кількості води, яка забезпечує інтенсивний обмін речовин. У хлопчиків потреба у воді більша, ніж у дівчаток. У дітей основний обмін на 1 кг вищий, ніж у дорослих. У новонароджених він дорівнює 40-50 ккал на 1 кг ваги за добу. До 1-1, 5-річного віку основний обмін поступово збільшується до максимальної величини – 55-60 ккал на 1 кг ваги, а потім поступово зменшується, наближаючись до основного обміну дорослої людини. У дівчаток і хлопчиків основний обмін однаковий лише протягом першого півроку життя, а починаючи з другої половини року і до 12-13 років, він вищий у хлопчиків, ніж у дівчаток. З 12-13 років до кінця періоду статевого дозрівання основний обмін вищий у дівчаток, а після статевого дозрівання знову вищий у хлопців.