Розділ І. Теоретичні основи дослідження ментальності

ВСТУП

Актуальність дослідження. Спроби пізнати національні відмінності мають дуже давню історію. Однак дослідження даної проблематики в контексті зовнішньополітичної ідентичності є порівняно новим напрямком, адже існуючі наукові розробки в галузі менталітету здебільшого спрямовані на аналіз ментальних особливостей та їх значення щодо модернізації або демократичного транзиту.

Крім того, варто зауважити, що саме поняття «менталітету» довгий час мало здебільшого метафоричне забарвлення і навіть сьогодні ним користуються переважно на такому собі «кухонно-побутовому» рівні, не розуміючи наукової ваги та значення цього феномену для суспільного, економічного, політичного і цивілізаційного розвитку держави, що призводить до затяжних криз та невірних рішень при виробленню державних стратегій розвитку.

Аналіз сталих структур ментальності до певної міри дозволяє виявити особливості історичної долі народу та перспективи його розвитку. В той же час динамізм обумовлює формування нових можливостей розвитку, обґрунтовуючи існування етнонаціональної спільноти як живого організму, що розвивається відповідно як до зовнішніх реалій існування, так і внутрішніх духовних чинників. З огляду на вищесказане, національний менталітет – це та головна відлікова точка, на яку уряди держав повинні орієнтуватися не лише, проводячи політику модернізації та демократизації, а й при виробленні зовнішньополітичної стратегії, адже вибір вектора цивілізаційного розвитку – це той найновіший виклик, який «кинула» перед світовим співтовариством тенденція глобалізації. В даному контексті дослідження зовнішньополітичної ідентичності та менталітету як основної передумови її формування не викликають сумнівів щодо своєї актуальності. Адже Україна сьогодні переживає складний перехідний період і змушена вирішувати одночасно проблеми державного будівництва, націє творення, модернізації та інтеграційного вибору, який у великій мірі визначатиме динаміку та якість економічного та суспільно-політичного розвитку, а також збереження національної самобутності в умовах глобалізованого суспільства.

Ступінь розробленості теми. Проблемам ментальності та політичної ідентичності та зовнішньополітичної ідентичності присвячені дослідження низки вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, теоретичне обґрунтування феномену менталітету дали такі відомі зарубіжні науковці як А. Де Токвіль, Л. Леві-Брюль, М. Блок, Л. Февр, Ж. Ле Гоф, З. Фрейд, К. Юнг, Е. Сміт, Р. Вебстер, П.Рікер, М. Бахтін, В. Шкуратов, Є. Чорний, В. Храмова, М. Бердяєв та інші. Вони розглядали менталітет в контексті психології, історії, соціології та вважали його невід ємною даністю, якою володіє будь-яка етнічна спільнота. В. Крутоус, О. Попова, І. Денисов, А. Іванова, В.Пантін, О.Картунов, Д. Ольшанський, С. Вітмор, К. Оффе, Дж. Ротшильд займалися дослідженням феномену політичної ідентичності, її різновидів та значення для держави і суспільства. Г. Айзек, У. Коннор, Б. Андерсон, П. Брас, Е. Гелнер, К. Дойч, Б. Маліновскі, Д. Мітрені, А. Атціоні та інші науково розробляли проблему інтеграції, її різновидів, моделей, факторів та передумов.

Дослідженням феномену менталітету та ідентичності займалися також численні українські вчені. В. Мономах, Ф. Прокопович, Г. Сковорода, які стояли біля витоків дослідження. М. Костомаров, М. Драгоманов, М. Куліш, Д. Донцов, В. Липинський, М. Шлемкевич, Б. Цимбалістий та інші займалися проблемами національної самобутності; феномену «дуду народу» та його консолідуючих властивостей; значення менталітету у процесі державного будівництва та націє творення; значення історії та культури для формування ментальності тощо. Сучасні дослідники О. Нельга, М. Пірен, О. Попок, П. Юркевич, Ю. Липа, І.Мірчук, О. Кульчицикий, Г. Зеленько, А.Гуревич, Г. Лозко, О. Стражний, В. Горбатенко, І. Варзар, І. Побочний, які продовжили дослідження ментальності в контексті модернізації, глобалізації, демократичного транзиту та обґрунтували його значення для вироблення ефективної політики, спрямованої на якісні суспільно-політичні та економічні перетворення. Проблемам політичної ідентичності та інтеграції присвячені праці таких українських вчених як О. Добржанська, Л.Нагорна, М. Співак, Л. Тіхонова, К. Шинкарук, І. Варзар, О. Яновська, М. Новак, А. Мороз. Серед проблем, які вони піднімали, виокремлюються визначення дефініцій ідентичності та зовнішньополітичної ідентичності; підстав та моделей інтеграції, політизації етнічності та формування ідентичності; проблеми ідентифікації молоді в умовах перехідного періоду тощо.

Однак, не дивлячись на те, що сьогодні відома досить значна кількість досліджень з проблем ментальності, ідентичності та інтеграції, на жаль, спостерігається деяка фрагментарність в дослідженні даних явищ, до того ж, майже не досліджений культурний аспект зовнішньополітичної ідентичності та менталітет як його основу, а також чітко не сформований тезаурус даної проблематики.

Об’єктом дослідження є генеза української державності та нації від найдавніших часів і до сьогодення.

Предметом дослідження є аналіз менталітету як як основної передумови формування зовнішньополітичної ідентичності

Метою дослідження є осмислення та доведення самобутності українського менталітету і обґрунтування необхідності формування єдиної зовнішньополітичної ідентичності та інтеграційної стратегії держави на його основі.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення основних методологічних, науково-методичних і практичних завдань:

- дослідити еволюцію теоретичних концепцій менталітету та дефініції їх категоріального апарату;

- визначити значення менталітету для формування зовнішньополітичних орієнтацій;

- проаналізувати взаємозалежність загального та політичного менталітету та ґенезу української ментальності;

- розглянути регіональні відмінності та основні характеристики української ментальності та дослідити їх в компаративному аспекті окцидентального та орієнтального менталітетів;

- з ясувати сутність, структуру та основні фактори формування зовнішньополітичної ідентичності;

- окреслити перспективи інтеграційного вибору на основі базових характеристик українського менталітету

Методологічна база роботи. Методологічну та теоретичну основи дослідження складають роботи провідних зарубіжних та вітчизняних учених і фахівців у сфері етнології, психології, глобалізації та інтеграції.

При вирішенні поставлених завдань у роботі були використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, серед яких: історіологічний метод, методи аналізу та синтезу (для обґрунтування різноманітності концепцій ментальності, зовнішньополітичної ідентичності та інтеграції, а також простеження їхньої генези), структурно-функціональний метод (для дослідження складових елементів ідентичності та основних характеристик українського менталітету та їх значення для суспільно-політичному розвитку), порівняльний метод (для компаративного аналізу українського, російського та європейського менталітету), біхевіористський (для виявлення закономірностей суспільно-політичних трансформацій через призму ментальності), статистичного аналізу (для дослідження динаміки зовнішньополітичних орієнтацій українців) та інші.

Інформаційною та емпіричною базою роботи стали соціологічне дослідження «Українське суспільство» Інституту соціології НАН України (1996-2013 рр.), опрацьовано великий обсяг періодичної наукової літератури, монографічного матеріалу тощо.

Наукова новизна роботи зумовлюється тим, що в рамках цілісного дослідження проводиться комплексний політологічний аналіз таких феноменів як менталітет та зовнішньополітична ідентичність і полягає в наступному: 1)дістало подальшого розвитку з’ясування теоретико-методологічних засад дослідження менталітету. Відмежовані поняття менталітету, ментальності, політичного менталітету, суспільної психології, архетипів, духу народу та з’ясовані їхні взаємозв’язки; 2)проаналізовані наявні та описано власне бачення специфіки українського менталітету в компаративному зрізі з менталітетами орієнтального та окцидентального типів; 3)проаналізовано наукові позиції щодо сутності явища зовнішньополітичної ідентичності та виведено авторську дворівневу модель її структури (категорія «зовнішньополітичної ідентичності» містить у собі два компоненти: 1.ментальний (цей компонент виражає історико-культурну сутність етнічної сторони нації та її спорідненість з іншими націями, чи наднаціональними утвореннями. Саме цей компонент має своїм підґрунтям глибинні архаїчні витоки, які формували етнічну психологію, свідомість і культуру продовж тисячоліть, сприймається як аксіома і потребує найбільше зусиль та часових ресурсів для трансформації); 2.політико-правововий (відображає рівноправність держави у відносинах з іншими державами та наддержавними утвореннями і утворюється шляхом націєтворення, що включає передусім політизацію етнічності і формування політичної нації, а також курсу, спрямованого на державне будівництво), що дає змогу розширити простір наукових досліджень в контексті зовнішньополітичної ідентичності, як культурно-ментального феномена; 4)на основі виведеної моделі структури зовнішньополітичної ідентичності уточнено її визначення; 5)досліджено взаємозв’язок зовнішньополітичної ідентичності та менталітету як її найголовнішої передумови і в цьому контексті обґрунтовано раціональність політики багатовекторності в міжнародних відносинах України з одночасним курсом на європейську інтеграцію.

Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять по два питання, висновків та списку використаних джерел, що дає змогу повністю виконати мету і основні завдання даного дослідження.

РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОСТІ