Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Роль ментальності у зовнішньополітичних орієнтаціях






Менталітет може розглядатися як спосіб і метод вивчення суспільних і цивілізаційних структур історичного процесу в цілому, тобто, його вивчення виступає одночасно і як об’єкт, і як метод наукового пізнання.

Аналіз сталих структур ментальності до певної міри дозволяє виявити особливості історичної долі народу та перспективи його розвитку. В той же час динамізм обумовлює формування нових можливостей розвитку, обґрунтовуючи існування етно-національної спільноти як живого організму, що розвивається відповідно як до зовнішніх реалій існування, так і внутрішніх духовних чинників.

Майбутнє кожної держави значною мірою залежить від того, наскільки успішно вона зможе накреслити свої цілі, усвідомити свої інтереси та наскільки вірно поєднуватимуться інтереси самої держави з інтересами її громадян, а також наскільки громадяни й еліта зможуть порозумітися і якою мірою зможуть консолідуватися навколо ідеї державотворення. З огляду на вищесказане, національний менталітет – це та головна відлікова точка, на яку уряди держав повинні орієнтуватися при виробленні зовнішньополітичної стратегії.

Особливої актуальності дане питання набуває за умов глобалізації, які ставлять вимогу збереження національних ідентичностей, як основну умову культурної багатоманітності світу.

Процес формування державного вибору залежить від ментальних характеристик домінуючого етносу. Модель модернізації та інтеграційний вектор повинен відповідати національному духові і сучасним критеріям, які обрали для себе передові країни світу в їх органічній єдності так, щоб кожен суб’єкт міжнародного політичного життя в умовах неминучої глобалізації зміг в повній мірі реалізувати свій потенціал як незалежна, сильна і розвинута держава.

Споконвіків і до сьогодні у світі домінували два основні величезні і могутні культурно-цивілізаційні пласти, які завжди були крайніми полюсами у визначенні політико-культурного спектру. Це, звичайно, Захід зі своїм окциденталістським світоглядним стрижнем, а також Схід (куди умовно можна віднести і Росію) та його орієнталістська суть. А між ними – динамічне розмаїття культур та цивілізацій (а пізніше і політичних акторів), які тією, чи іншою мірою тяжіють до одного з крайніх полюсів.

Хоча, як ми можемо спостерігати, сьогодні збувається прогноз Генрі Кіссінджера щодо «Нового світового порядку» і світ стає багатополюсним, проте, глобалізація ставить кожну країну перед нелегким вибором, який визначатиме не тільки їхню економічну та політичну долю, але й зумовлюватиме подальший культурно-ціннісний рух.

Після тріумфу буржуазних революцій перемогу у всьому світі здобула і ліберальна демократія, яка стала ідеалом і ціллю для всіх держав. «Сучасний етап світового розвитку характеризується якісно новою моделлю взаємодії національних та наднаціональних процесів, за якої розповсюдження й утвердження спільних цінностей дедалі більше спирається на демократичні норми, інститути та механізми. Значення демократії для поглиблення міжнародної співпраці, надто в Європі, помітно зростає»[30, с. 93]. У зв’язку з цим почався глобальний процес модернізації, демократизації та, як наслідок, глобалізації. Політична модернізація та інтеграція є двома взаємозумовлюючими процесами, продиктовані світовими глобалізаційними процесами. «Для постсоціалістичних країн склалася історична можливість і виникла нагальна потреба у прискорених демократичних трансформаціях і долученні на цій основі до формування нової системи міжнародних відносин у форматі Великої Європи»[30, с. 93]. Дані процеси щодо посткомуністичних держав в наукових колах прийнято називати демократичним транзитом.

Проте, приклад посткомуністичних трансформацій наочно продемонстрував обмеженість концепції «демократичного транзиту» як єдиного напрямку розвитку поставторитарних режимів, що ґрунтувалась на модернізаційних теоріях зразка 1950-60-х рр. Зокрема, італійський дослідник Пол Блоккер наголошує на обмеженості так званих «теорій першого покоління», що розглядають посткомуністичний транзит з позицій модернізаційної теорії, відповідно до якої єдиним шляхом демократизації посткомуністичних країн є засвоєння ними західних моделей та ідей. Натомість дослідник підкреслює актуальність «теорій другого покоління», які визнають неможливість прямого засвоєння країнами соціалістичного табору західних зразків без врахування впливу комуністичної спадщини. При цьому Блоккер також ставить під сумнів доцільність розгляду в якості кінцевої мети посткомуністичного транзиту виключно демократичного режиму західного зразка із ринковою економікою.

Основною з причин провалу теорії «першого покоління» науковці в один голос називають неврахування національної специфіки та особливостей (тобто менталітету) при здійсненні модернізації, а сліпе копіювання і перенесення західного досвіду на національний грунт. Адже процес глобалізації «окрім економічного, технічного, політичного, соціального має і суто культурний вимір». А культура в свою чергу, є однією з найважливіших характеристик національного менталітету. Характерною є аргументація, наведена російським дослідником І.Б.Левіним: «Спроби впровадити в країнах, що розвиваються систему цінностей, притаманну Західній Європі і США, в силу специфічних історичних процесів і тому неорганічну для інших суспільств…виглядає як нав язування»[58, с.58].

Глобалізація культури – це основний чинник гармонійної, чи негармонійної інтеграції. Тільки ментально споріднені етноси здатні до успіху на ниві зовнішньополітичного об єднання, адже «практика підтверджує і позиція більшості дослідників зводиться до того, що абсолютно безболісним для культур є процес обміну поверховими елементами – одягом, способом приготування їжі, традиціями лікування, мистецтвом і ремеслами, формами розваг, іграми, стандартами поживання. Більш глибинні установки, які відображаються в картині світу, ціннісній системі, уявлення про світо устрій, в характері символічного уречевлення світу, не піддаються уніфікації, генералізації і механічному поєднанню»[89, с. 113]. Цей факт доводить надзвичайну важливість врахування менталітету при виборі інтеграційного вектора, адже ментальні установки під час інтеграції або гармонічно доповнюватимуться та поєднуватимуться, якщо вектор буде обрано вірно, або чинитимуть опір чужорідним – у протилежному випадку.

Дуже часто причиною недосягнення консенсусу і гармонії між суб’єктами, що інтегруються є відсутність у діалозі ціннісно-нормативного змісту партнерських принципів спілкування, заснованих на відмові від права втручатися і трактувати чужі життєві світи і культури, перекроювати чужі ментальні простори, примушувати когось жити за чужими зразками.

Абсолютно очевидним і незаперечним є той факт, що світ глобалізується і кожна країна намагається знайти власну прийнятну модель інтеграції. Але головна проблема полягає в тому, що ментальні системи різних регіонів світу дуже відрізняються. Те, що одні називають чесною грою і чесною поведінкою, в інших культурах є неприйнятними. «На приклад, корейці дотримуються певного протекціонізму, вважаючи це звичайною поведінкою і стверджуючи, що це є чесною грою; ми ж не можемо цього зрозуміти. Неможливо зрозуміти і саудівців, які від недавна перебувають у СОТ, користуються підтримкою американців, але у них абсолютно інші цінності»[64, с. 225]. Вестернізовані цінності, які вважаються універсальними і придатними для будь-якої культури (демократія, ринкова економіка, громадянські свободи, індивідуалізм, рівність, права людини, відокремлення держави від церкви тощо) не знаходять підтримки в ісламській, конфуціанській, буддистській, індуїстській культурах.

Цікавим є також приклад пострадянських країн, частина з яких інтеграційний шлях пов язали з Росією(Казахстан, Узбекистан тощо), інші – з Європою(країни Прибалтики), треті – обрали власний шлях(як от Білорусія, яка все більше нагадує закриту систему), чи окрема категорія країн, що знаходяться перед вибором(на приклад, Україна).

Розглядаючи орієнтальний та окцидентальний менталітети, як глобальні утворення, варто зазначити наступне:

Вiдомо, що для західних цивілізацій характерний iндивідуалізм. Людина, її розум, раціональність вважаються найвищою цiнністю. Лише те, що створене людиною, має ціннiсть у життi. Для західного суспільства завжди були важливими поняття матеріального прогресу, принцип особистої відповідальності за благополуччя в суспільстві. В свою чергу, матеріальний прогрес заохочується суспільством, передбачає певні блага для творця добробуту, як власного, так і суспільного. Людина західної культури живе, щоб працювати і, примножуючи особистий добробут, створювати добробут суспільства. Високий рівень науково-технічного, інформаційного розвитку, лібералізація економіки, права людини є невід ємними складовими характеристики західних цивілізацій.

Зовсім інші змістовні чинники характеризують східні цивілізації. Вони майже протилежні західним. Людина тут ніколи не вважалася головною цінністю, а захист її прав не набував першочергового значення. При відсутності індивідуалізму сім я розглядається як основний елемент суспільства. Чіткий кастовий поділ, солідарність у суспільстві забезпечують спеціалізацію, спадковість і накопичення досвіду. В незахідних культурах релігія – центральна сила, яка мотивує вчинки і мобілізує людей. Варто відзначити, що іслам – єдина релігія, яка постійно заохочує заняття наукою. Держава глибоко вшановується кожним, вона не втрачає важелів впливу на економіку, формування підприємництва, залучення та розвитку іноземних інвестицій.

Очевидно, що у глобальному протистоянні західна цивілізація не враховує етичних і духовних цінностей інших цивілізацій, а також такі ключові для незахідних народів поняття, як колективізм, сім я, клановість, соціальна безпека, справедливість і співчуття. Тому культурна агресія Заходу спричинила потужний процес девестернізації інших цивілізацій, де сьогодні відбувається повернення до власного коріння.

Таким прикладом є азійська «чудо-модель», сама назва якої символізує альтернативний спосіб соціально-економічного розвитку і конфронтацію із Заходом. Ідеологічна модель успіху азійських країн базується на запереченні західних норм, на ствердженні власних ціннісних орієнтирів і намірів розробити новий підхід до індустріалізації і суспільного розвитку. Основа – співробітництво держави і ринку, намагання встановити зв'язок між культурними цінностями, властивими конфуціанству і соціальними трансформаціями. У рамках азійської моделі виділяються Японія, «азійські тигри» та Індія, які є дуже успішними у своєму починанні. Саме вони доводять можливість альтернативного шляху модернізації та, що заснований на поєднанні кращих характеристик західної моделі та ментальних особливостей свого народу.

Отже, можна зробити висновок про те, що на кожному етапі розвитку і широкомасштабні, і локальні цивілізації спираються на багаж доступних їм національних менталітетів. Це початкова платформа, на яку повинно нарощуватися все нове. Національний менталітет, так само як і культура і релігія - системне явище, що відповідно до своєї специфіки, акумулюють людський досвід пізнання світу та соціального будівництва. Він – хранитель і транслятор історико-психологічної спадщини, а тому повинен бути базовим джерелом інтеграційно-цивілізаційних просувань, адже цивілізаційно-ментальна приналежність – це ключовий фактор будь-якого інтеграційного процесу. Він важливіший за будь-який інший, включаючи, скажімо, геополітичний. Природа фактора цивілізаційно-ментальної приналежності така, що він діє тільки разом з іншими, залишаючи при цьому за собою значення фундаментального, базового елемента. Хоча лише цього фактора для повноцінного розгортання й доведення до логічного завершення того чи іншого інтеграційного проекту у більшості випадків виявляється замало, без нього обійтися, як свідчить світовий досвід, неможливо.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал