Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини

2. Фонди споживання та нагромадження, їх структура. Шляхи оптимізації фондів споживання та нагромадження

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Суспільні фонди споживання

Під час опрацювання даного питання слід засвоїти, що в сучасних умовах поряд із заробітною платою і доходами від еко­номічної діяльності існує також така форма розподілу доходів, що гарантує задоволення важливих соціальних потреб населення.

Сучасне виробництво передбачає певний рівень загальної освіти і професійної підготовки працівників. Тому держава бере на себе частину витрат на дошкільне виховання, здобуття за­гальної, середньої і вищої освіти тощо.

Крім того, члени суспільства повинні одержувати медич­ну допомогу, користуватися послугами культурно-освітніх за­кладів. Поповнення сім’ї дітьми вимагає від батьків додаткових видатків. При тимчасовому захворюванні працівник втрачає право на заробітну плату, але він повинен мати кошти для свого існування та утримання непрацездатних членів сім’ї. Людина похилого віку заслуговує на відпочинок і отримання коштів для свого існування.

У зв’язку з цим потрібна особлива форма розподілу жит­тєвих засобів існування. Вона об’єктивно виникає у вигляді сус­пільних фондів споживання (СФС).

Ця форма розподілу доходів є свідченням соціальної спрямованості господарювання. Особливого розвитку система соціального забезпечення досягла у Великобританії, Німеччині, скандинавських країнах та ін.

В Україні склалися два види СФС:

1) фонди спільного задоволення потреб (освіта, охорона здоров’я тощо);

2) фонди для непрацездатних.

Головною функцією фондів спільного задоволення потреб є розвиток здібностей населення, створення сприятливих еконо­мічних умов для розширеного відтворення народонаселення і робочої сили.

Основними ознаками фондів спільного задоволення по­треб є:

· незалежність одержуваних благ від тривалості трудової участі роботи і розміру заробітної плати;

• розподіл благ переважно у вигляді безкоштовних послуг

• матеріальна основа наданих благ залишається в суспільній власності;

• коштами розпоряджається держава або підприємство.

Матеріальною основою фондів спільного задоволення потреб є створений продукт, а формою прояву – безкоштовні послуги. Ці фонди використовуються через державний бюджет, фонди соціального розвитку підприємств, організацій тощо.

Користувачами фондів непрацездатних є не лише ті, хто досягли похилого віку або втратили працездатність унаслідок хвороби чи каліцтва, особи, які втратили працездатність частко­во, а також ті, хто не досягали зрілого працездатного віку, студенти стаціонарного відділення та учні. Іноді ці фонди називають фондами взаємодопомоги.

До цього виду слід також зарахувати пенсії, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, оплату відпусток за вагітністю ї ї пологами, оплату пільгових годин працюючим підліткам, стипендії студентам, допомоги дітям.

Головною функцією даного виду СФС є створення сприятливих матеріальних умов для нормального відтворення наро­донаселення, робочої сили, підтримання звичайних умов життя тощо.

Основні ознаки фондів непрацездатних такі:

■ одержання благ за працю;

■ у низці випадків розміри коштів залежать від тривало­сті і трудового стажу та величини заробітної плати;

в блага розподіляються у грошовій формі, переходять в особисту власність;

ш споживач самостійно розпоряджається одержаними коштами;

формами прояву СФС є грошові виплати з бюджету асигнувань і коштів підприємств, профспілок.

Структура СФС у всіх країнах, де існує ця форма розпо­ділу доходів, має свої особливості.