Соціалістична Республіка В'єтнам.

У грудні 1976 р. відбувся IV з'їзд Партії трудящих В'єтнаму, який за­твердив програму соціалістичного будівництва в масштабах усієї країни. Партія трудящих В'єтнаму була перейменована в Комуністичну партію В'єтнаму (КПВ). У грудні 1980 р. була прийнята конституція СРВ.

Поразка США суттєво змінила співвідношення сил у Південно-Східній Азії. Об'єднаний В'єтнам, маючи численну, добре озброєну і навчену армію і спираючись на слухняні уряди в Лаосі й Камбоджі, став своєрідною регіональною наддержавою. До того ж, у 1975 р. розпався блок СЕАТО. Порушену рівновагу Китай поспішив відновити, розпочавши в 1979 р. воєнні дії проти В'єтнаму. Разом зі США Китай практично ізолював В'єтнам на міжнародній арені. До того ж виявилась нездатність В'єтнаму нести економічну ношу наддержави: країна була зруйнована, їй загрожував голод, а головний по­кровитель — СРСР уже не був здатний прийти на допомогу.

Наприкінці 1980-х рр. В'єтнам вивів війська з Камбоджі й Лаосу, нормалізував відносини з Китаєм. З 1986 р. В'єтнам, наслідуючи приклад Китаю, провів ринкові реформи при збереженні монополії компартії на владу.

Нині перед країною стоїть низка проблем: необхідність структурної пере­будови економіки (пріоритетний розвиток легкої та харчової промисловості); переведення економіки на ринкові рейки; розв'язання проблеми зайнятості населення; скорочення армії; розв'язання продовольчої проблеми.

У серпні 1995 р. між США і В'єтнамом відновлено дипломатичні відносини.

3. «Червоні кхмери» та їх модель розвитку.

Після Другої світової війни Камбоджа отримала обмежений суверенітет у складі Французського Союзу, а в 1947 р. була проголошена конституційною монархією. (25 квітня 1945 р. Рада корони затвердила королем Нородома Сіанука.)

У 1940-х рр. в Камбоджі розгорнувся національно-визвольний рух проти французьких колонізаторів. Н. Сіанук, аби уникнути потрясінь і досягти визволення країни мирним шляхом, робить спроби очолити антиколоніальний рух. (На початку 1953 р, Н. Сіанук вирушає в закор­донне турне з метою заручитися підтримкою з боку інших держав, але невдало.) Поразка французьких військ у В'єтнамі, підписання Женевських домовленостей у 1954 р. надали незалежність країнам Індокитаю.

Завоювання країною незалежності призвело до розпаду єдиного анти-французького фронту політичних партій і до початку боротьби різних партій проти монархії.

Щоб зберегти свій вплив, Н. Сіанук 2 березня 1955 р. зрікся престолу на користь свого батька і створив Народно-соціалістичне співтовариство Сангкум, аби покінчити з багатопартійністю і зміцнити монархію. Н. Сіанук розробив ідею «кхмерського, буддійського, королівського соціалізму», яка приваблювала різні прошарки суспільства. На виборах 1955 р. його партія здобула перемогу й отримала всі місця в парламенті. Н. Сіанук стає прем'єр-міністром і встановлює режим особистої влади.

У сфері зовнішньої політики Н. Сіанук дотримувався політики нейтра­літету. Підтримував добросусідські відносини з СРСР, В'єтнамом, Китаєм, СІЛА, Францією.

Незважаючи на успіхи політичного курсу Н. Сіанука на початку 1960-х рр. у країні розгортається партизанський рух, організований комуністичними групами. Але розкол у комуністичному русі давав змогу Н. Сіануку міцно триматися при владі.

На початку 1960-х рр. лідируючі позиції у комуністичному русі Камбоджі займає група, яку очолив Пол Пот. У 1963 р. він став секретарем комуністичної партії і розгорнув боротьбу проти режиму Н. Сіанука. Погляди Пол Пота носили яскраво виражений національно-шовіністичний, антив'єтнамський характер. Основні ідеологічні установки запозичувалися з маоїзму.

На початку 1970-х рр. Н. Сіанук вирушає у закордонну поїздку з метою знайти необхідну підтримку своєму політичному курсу. Цим скористалися праві політичні сили, які були незадоволені політикою «буддійського соціалізму», і в березні 1970 р. здійснили воєнний переворот під керівництвом генерала Лон Нола. Новий режим зробив ставку на США і Південний В'єтнам.

Така орієнтація нового режиму дала поштовх до розгортання могутнього партизанського руху під керівництвом «червоних кхмерів» (лідер — Пол Пот). На початку 1970-х рр., після укладення угоди між прихильниками Н. Сіанука і «червоними кхмерами» про спільну бороть­бу проти режиму Лон Нола, був утворений Національний єдиний фронт Камбоджі (НЄФК).

Після тривалої партизанської боротьби з військами Лон Нола і південно в’єтнамськими військами «червоні кхмери» у квітні 1975 р. приходять до влади і проголошують створення Демократичної Республіки Кампучія. Формально влада в державі належала Н. Сіануку, але фактично знаходилась у руках Пол Пота. 2 квітня 1976 р. Н. Сіанук подає у відставку і потрапив у домашнє ув'язнення.

Прийшовши до влади, «червоні кхмери» розпочали будувати «комуніс­тичне суспільство». Однією з перших акцій, які здійснювала нова влада, стала ліквідація міст і переселення їх мешканців у сільську місцевість, де створювались комуни. Урожай, що вирощувався у комунах, конфісковувався, а їжа видавалася згідно з встановленими нормами. Водночас із переселеннями проводилися чистки, репресії, знищення інтелігенції. Жертвами режиму стали 3 млн осіб із 7 млн населення країни. Такі дії «червоних кхмерів» викликали незадоволення з боку населення.

Щоб підняти авторитет свого режиму, Пол Пот розпалює конфлікт з В'єтнамом. У січні 1977 р. виникають сутички на в'єтнамо-кампучій-ському кордоні. Задум Пол Пота був таким: спровокувати В'єтнам пе­рейти в наступ, потім нанести контрудар, захопити Південний В'єтнам і знищити його населення. Але цей примарний план невдався, у січні 1979 р. в'єтнамські війська за підтримки повсталого населення скину­ли режим Пол Пота. Сам диктатор зник. У відповідь Китай здійснив агресію проти В'єтнаму, щоб «дати урок», але позиція СРСР і поразка китайських військ зупинили агресію. У Кампучії був встановлений пров'єтнамський режим.

Полпотівці не склали зброю і, спираючись на підтримку Китаю, діючи з баз у Тайланді, розгорнули партизанську війну. На початку 1980-х рр. вони об'єдналися з націоналістами Сон Сана і прихильниками Н. Сіанука, що забезпечило їм підтримку з боку США та інших західних країн.

Наприкінці 1987 р. почались переговори між Н. Сіануком і пномпенським лідером Хун Сеном за посередництвом ООН, які закінчилися підписанням у жовтні 1991 р. Паризьких домовленостей щодо загального врегулювання у Камбоджі. Згідно з домовленостями з країни виводились в'єтнамські війська і припинялась громадянська війна.

У 1994 р. у Камбоджі було відновлено монархію. Н. Сіанук знову став королем. Але «червоні кхмери» не припинили збройної боротьби. Вона тривала до самої смерті Пол Пота — до кінця 1990-х рр.