Назва
| Економічний розвиток
| Політичний розвиток
|
Алжир (незалежний з 1962 р., Алжирська народно-демократична республіка)
| У 1960-ті рр. було проведено аграрну реформу (земля була передана селянам), встановлено контроль над приватним капіталом, націоналізовано іноземну власність і добування нафти. Але спроба запровадити планову соціалістичну економіку в 1970—1980-ті рр. не мала успіху. Із 1980-х рр. проводяться реформи, спрямовані на розвиток приватного підприємництва, ринкової економіки
| Під час збройної національно-визвольної боротьби перемогу здобули сили, що обстоювали незалежність держави. Під впливом СРСР в країн] встановилась однопартійна система. У 1976 р. було прийнято конституцію, яка проголосила курс на побудову ісламського соціалізму. Демократичні процеси в соціалістичному таборі привели до запровадження у 1989 р. в Алжирі багатопартійності. Але цим скористалися ісламські фундаменталісти, які проголосили ісламську республіку. Щоб перешкодити приходу ісламістів до влади, у країні було встановлено воєнну диктатуру. Легальна діяльність фундаменталістів була заборонена, вони перейшли до терористичної діяльності. До сьогодні в країні зберігається напруга, хоча правляча еліта погодилася на деякі поступки
|
Лівія (незалежна з 1951 р. До 1969 р. — монархія. Із 1977 р. Лівійська Арабська Джамахі-рія)
| Економіка країні базується на видобуванні та експорті нафти. Проведена націоналізація. У промисловості зайнята значна частина іноземних робітників. Із кінця 1990-х рр. розпочався процес залучення високих технологій для створення багатогалузевої економіки
| У 1969 р. в результаті перевороту до влади прийшли офіцері на чолі з М. Каддафі. У 1970-ті рр. формується авторитарний режим. У 1977 р. країна була проголошена Джамахірією (загальнонародна самоврядна держава). Після низки невдалих кроків об'єднатися з сусідніми державами Лівія зробила спробу стати регіональним лідером. Була створена могутня армія, взято курс на конфронтацію зі СІЛА, країнами Заходу, Ізраїлем, фінансово підтримувала різні терористичні організації. Це призвело до запровадження міжнародного ембарго. У 1986 р. СІЛА зробили спробу силою усунути М. Каддафі від влади. У 2003 р. Лівія визнала свою причетність до ряду терористичних актів, сплатила компенсації постраждалим
|
Лівія
| ■
| У результаті цих дій з неї було знято міжнародні санкції. Лівії належить ініціатива зі створення Африканського Союзу (спільного ринку африканських держав)
|
Єгипет (1953— 1958 рр. — Республіка Єгипет; 1958— 1974 рр. — Об'єднана Арабська Республіка; із 1974 р. — Арабська Республіка Єгипет)
| Із 1952 р. в країні започатковано аграрну реформу, у 1956 р. було націоналізовано Суецький канал. У 1956—1961 рр. проводиться політика «єгиптизації» — робиться ставка на національний капітал. Із 1961 р. почалося будівництво «арабського соціалізму»: була проведена націоналізація. Державний сектор складав 70 %. Тісна економічна співпраця з СРСР, за сприяння якого було збудовано низку важливих промислових об'єктів (Асуанська ГЕС, Хелуанський металургійний комбінат та ін.). Із 1974 р. запроваджується приватизація, розвиток ринкової економіки, налагоджуються відносини із Заходом, заохочуються інвестиції
| Після перевороту 1953 р., здійсненого організацією «молодих офіцерів», Єгипет було проголошено республікою. У 1963—1974 рр. — існувала однопартійна система, правлячою партією якої був Арабський Соціалістичний Союз. Президент Г. Насер був головним ідеологом «арабського соціалізму». Із 1974 р. А. Садат запровадив багатопартійну систему, відмовившись від соціалістичних експериментів. Після вбивства ісламськими екстремістами А. Садата президентом країни став X. Мубарак. Із кінця 1980-х рр. у країні розгорнули терористичну діяльність ісламські екстремістські організації, які виступають за проголошення ісламської республіки. Правлячий режим веде з ними запеклу боротьбу
|
Сирія (1943— 1958 рр. — Сирійська Республіка; 1958— 1963 рр. — входила до складу ОАР)
| Проведення аграрної реформи. Націоналізація великої промисловості, але було збережено і продовжено розвиток приватного сектору. Фінансова допомога від інших арабських та ісламських держав. У 1950—1980-ті рр. відбувалося тісне співробітництво з СРСР
| У 1946 р. країна остаточно здобула незалежність. У 1949—1954 рр. при владі в країні знаходились різні офіцерські угруповання. У 1963 р. в результаті перевороту до влади прийшла партія БААС. У 1966 р. до влади в країні прийшов Хафез Асад, який встановив у країні однопартійну систему
|
Сирія (із 1963 р. — Сирійська
Арабська Республіка)
| 3 2000 р. економічному життю країни було надано нового імпульсу
| Після його смерті президентом країни став його син Башар Асад (2000 р.)
|
Ліван (1943 р. —
Ліванська Республіка)
| У 1940—1950-ті рр. в країні панувало засилля іноземного капіталу, особливо американського. Протягом 1958—1967 рр. Ліван став фінансовим і туристичним центром Близького Сходу. Із 90-х рр. XX ет. почалось поступове відновлення економіки країни після тривалої громадянської війни
| Політична структура країни базується на джентльменській угоді основних релігійних конфесій (християни-католики і християни-православні, шиїти, суніти, друзи), за якої місця в парламенті й основні посади розподілено в процентному співвідношенні. У 1958 р. країна пережила громадянську війну й американську інтервенцію. Протягом 1975—1991 рр. країна знаходилась у вирі громадянської війни. Основним каталізатором війни стало втручання у внутрішні справи палестинців та Ізраїлю. Таїфська угода 1989 р. поклала початок мирному врегулюванню в країні. Ключову роль у цьому процесі відіграла Сирія. У 2000 р. з території країни було остаточно виведено ізраїльські війська
|
Ірак
(з 1958 р. —
Іракська
Республіка)
| Здійснено аграрну реформу, націоналізовано нафтодобувну і переробну промисловість. Із 1979 р. частково відновлено приватний сектор. У 1970— 1980-ті рр. відбувалося тісне економічне співробітництво з СРСР
| У результаті революції 1958 р. в країні було повалено монархію. Із 1963 р. при владі утвердилась партія БААС, президентом став Ахмед Бакр. Після його смерті в 1979 р. країну очолив Саддам Хусейн. Його політику вирізняв екстремізм у зовнішній політиці та крайній авторитаризм у внутрішній. У 2003 р. в результаті агресії СІЛА та Великої Британії режим Саддама Хусейна було повалено, у країні відбувається процес становлення нових органів влади
|