ІІ. Присвійні займенники в документах.

1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають фо-

рми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю.

2. Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні

форми: на моїм – на моєму; на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на ва-

шім – на вашому.

3. Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається

присвійний займенник їхній, а не їх (від – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції, реалізовано їх продукцію –реалізовано їхню продукцію.

4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже

наявне в тексті слово: Петренко І.П. не справився зі своїми обов’язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину – Він власноруч відремонтував особисту машину.

5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій:

Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозицій – Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції.

ІІІ. Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенни-

ків у ділових паперах.

1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати но-

рмативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, казна-який звіт – невідомо який звіт, котрогось із присутніх – декого

з присутніх, тая нарада – та нарада, абичим завершили – невідомо чим завершили, тії розробки – тієї розробки. Перші приклади є розмовними, діалектними.

2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням за-

йменники кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке

(кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку робо-

ти. Нас влаштовує будь-який квиток.

3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а,

-і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який

проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який меш-

кає..., учасники зборів, які проголосували..., контракт, що був підписаний...

4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенни-

ків: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається

стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із

зазначенням термінів виконання...

5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до

двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.

Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність

ділових текстів, може посилювати або пом’якшувати категоричність наказу,

вимоги, прохання, поради тощо.