Формування експериментальної вибірки

ТЕМА 10. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ВИБІРКА

Поняття про вибірку та вимоги до неї. Формування

Формування експериментальної вибірки.

Чисельність і склад вибірки. Експерименти з одним досліджуваним.

Поняття про вибірку та вимоги до неї

Для досягнення зовнішньої валідності експерименту особливе велике значення має відбір досліджуваних для участі в експерименті.

ПОПУЛЯЦІЯ, або ГЕНЕРАЛЬНА СУКУПНІСТЬ – це вся сукупність потенційних досліджуваних, які можуть бути об’єктами даного психологічного дослідження і на яких планується поширити експериментальні результати. Її вибір залежить від цілей дослідження.

ВИБІРКА – велика кількість людей або тварин, що обирається з генеральної сукупності і бере участь у дослідженні,

Ці досліджувані, як правило, розподіляються на контрольну (КГ) й експериментальну групи (ЕГ). При цьому досліджувані повинні бути правильно розподілені по КГ і ЕГ так, щоб всі групи були еквівалентними.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ВИБІРКА – модель популяції в цілому або тої її частині, поведінка якої нас цікавить.

Головна вимога до вибірки – її репрезентативність (представленість) – адекватності характеристик досліджуваних (вік, освіта, стать, умови їхнього життя тощо) відповідним характеристикам популяції, що вивчається. Т.б. вибірка повиннаякісно і кількісно представляти, моделювати генеральну сукупність, основні типи потенційних досліджуваних, що існують у цій популяції, оск. висновки, що одержуються в експерименті, поширюються на всіх членів популяції, а не тільки на представників цієї вибірки.

Ступінь репрезентативності визначає зовнішню валідність експерименту.

Формування експериментальної вибірки

Правила формування експериментальної групи:

1. Критерій репрезентативності – критерій зовнішньої валідності.

2. Критерій еквівалентності досліджуваних – критерій внутрішньої валідності. Результати, отримані при дослідженні експериментальної вибірки, повинні поширюватися на кожного її члена. Т.б. необхідно врахувати всі значимі характеристики об’єкта дослідження, відмінності у виразності яких можуть істотно вплинути на залежну змінну.

Напр., необхідно перевірити вплив ситуативної тривожності дітей на швидкість оволодіння шкільними навичками. У цьому випадку склад експериментальної групи повинен бути підібраний так, щоб у неї входили діти з однаковим рівнем розвитку інтелекту. Якщо ж це не вдається зробити, то при обробці даних використається норування результатів на величину значимого параметра.

3. Змістовний критерій – критерій операціональної валідності (визначається відповідністю експериментального методу гіпотезі, що перевіряється): підбір ЕГ повинен визначатися предметом і гіпотезою дослідження. Т.ч., експериментатор повинен створити модель ідеального об’єкта експериментального дослідження для свого випадку і по можливості його описати, дотримуючись цього опису при формуванні експериментальної групи. Характеристики реальної експериментальної групи повинні мінімально відхилятися від характеристик ідеальної експериментальної групи.

4 основних види “дизайну” – конструювання ЕГ:

1. Дослідження з двома різними групами: експериментальною і контрольною, які ставляться в різні умови. Це найпоширеніший спосіб.

2. Дослідження однієї групи в контрольних і експериментальних умовах. Застосовується, коли немає можливості сформувати КГ і можна знехтувати ефектом послідовності.

3. Метод “парного дизайну”: для кожного суб’єкта групи добирається еквівалентний йому (або схожий на нього), і вони розподіляються по різні групи. Відповідно КГ і ЕГ стають схожими за складом досліджуваних. Важко дотриматись повної еквівалентності груп в обох умовах експерименту.

4. Змішаний: дослідження особливостей експериментального впливу на різних групах, які ставляться в різні умови, що відповідають дії різних факторів кількох незалежних змінних. Застосовується при факторному плануванні.

Добір досліджуваних може здійснюватися за допомогою різних стратегій:

1) рандомізація, або стратегія випадкового відбору, або техніка рандомізації, або R-метод;

2) рандомізація з виділенням страт (стратометрический відбір);

3) попарний відбір, або М-метод;

4) репрезентативне моделювання;

5) наближене моделювання;

6) залучення реальних груп.

Мета стратегій відбору досліджуваних у вибірку:

1) знешкодження ефекту змішування впливу індивідуальних відмінностей між досліджуваними на зв’язок між незалежною і залежною змінними, що, до речі, спостерігається у разі використання реальних груп, які вже існують (наприклад, шкільні класи);

2) досягнення того, щоб експериментальна група представляла ту популяцію, яка вивчається, і, отже, експериментальна вибірка виступала як модель популяціїї або тієї її частини, яка є об’єктом нашого вивчення.