Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сутність, типи та історія виникнення холдингової організації об’єднань підприємств






Перші холдингові компанії (холдингова або тримаюча; від англійського слова to hold – тримати) виникли у США в кінці XIX ст. Вони створювалися для володіння контрольними пакетами акцій інших АТ з метою контролю та управління фінансовим напрямком їх діяльності. Така холдингова компанія мала тип фінансової компанії та вважалася як " чистий холдинг". Його сутність полягала у тому, щоб виконувати тільки управлінські функції з володіння контрольними пакетами акцій дочірніми компаніями (мінімальний розмір контрольного пакету акцій дорівнює 50 % плюс одна акція). Пізніше створювалися і змішані холдингові компанії. Змішаний холдинг – це така компанія, яка разом з виконанням управлінських функцій по відношенню до дочірніх підприємств займається також певною підприємницькою діяльністю. Схематично їх склад показано на рис. 12.

 

 


> 50 % акцій підприємств А n
Дочірні підприємства

       
 
> 50 % акцій підприємств А1
   
> 50 % акцій підприємств А2
 


………. …

> 50 % акцій підприємств В n
> 50 % акцій підприємств В1
> 50 % акцій підприємств В2
> 50 % акцій підприємств В3
Внучаті підприємства

 

       
 
 
   
Рис. 12. Склад об’єднання підприємств холдингового типу

 


Бурхливе формування холдингових компаній було визнано головним чином стратегіями приєднання, поглинання незалежних компаній, придбання фінансовими компаніями контрольних пакетів акцій промислово-транспортних корпорацій. Новий тип об’єднань АТ, кількість яких збільшувалися, виявився дуже життєздатним. Сьогодні всі великі компанії США та Англії мають холдингову структуру. У Германії такі об’єднання отримали назву " пов’язаних підприємств". Розмір пакетів акцій, якими володіє материнська фірма, особливого значення не має.

У Франції пов’язані відносини економічної залежності та контролю юридичних осіб, які йменуються " групами товариств" [62]. Схематично їх склад показано на рис. 13.

 
 

 

 

 


Пакет акцій підприємств А n
Пакет акцій підприємств А1
Пакет акцій підприємств А2
Дочірні підприємства

 

 
 


Пакет акцій підприємств В2
Пакет акцій підприємств В1
Внучаті підприємства

 

 

 
 
Пакет акцій підприємств В n

 


 

 
 
Рис. 13. Склад об’єднання підприємств типу " пов’язані підприємства" або " група товариств"

 


У названих державах об’єднання холдингового типу є корпоративними компаніями. В Італії та окремих країнах західної Європи розповсюджений у т. ч. державний тип холдингових компаній. Наприклад, в Італії це великі державні холдинги: " Інститут промислової реконструкції", " Національне управління рідкого палива" та ін.

Об’єднання підприємств холдингового типу з державною часткою участі в Російській Федерації мають місце переважно в галузях, які відносяться до категорій природних монополій і в галузях, в яких втрата державного контролю небажана за зборами стратегічного характеру [44]. З 1991 року тут створено близько 100 холдингових компаній за участю держави (" Связьинвест", " Росмехпром", " Российская металургия", " Российская электроника" і т. ін.).

Відмітною рисою всіх цих структур було те, що проблема корпоративного управління не була формально першочерговим завданням, оскільки вони створювалися державою спеціально для контролю над діяльністю підлеглих або інтегрованих у них підприємств при визначенні на федеральному рівні порядку представництва держави в їх керівних органах [44]. Таким чином, більшість холдингових компаній у Росії спочатку виникла як форма роздержавлення великих об’єднань і підприємств та як спосіб реорганізації несумісних з ринковими відносинами застарілих державних управлінських структур.

" Для сучасної капіталістичної економіки, – пише М.І. Кулагін, – характерними є відношення влади та підпорядкування, різноманітні форми залежності між учасниками господарського обороту. Концентрація та централізація капіталу й виробництва приводять не тільки до утворення монополій, але до появи в господарському житті інших структур, образно кажучи, молекулярного рівня. Це різного роду об’єднання юридично самостійних суб’єктів (зазвичай юридичних лиць), зв’язаних відношеннями економічної залежності. Такі об’єднання в сучасному буржуазному законодавстві та в юридичній доктрині називаються по-різному: " пов’язані підприємства", " системи компаній", " організації організацій", " товариства товариств", " товариства другого ступеня", а також " групи компаній" або просто " групи" [45, с. 85].

Сутність групи полягає в тому, що це економічна єдність або організація,

яка складається із самостійних суб’єктів права. У результаті можна з успіхом володіти контролем без тягаря власності, пануванням – без господарських ризиків.

Група має істотні переваги перед іншими способами концентрації капіталу, наприклад, порівняно з поглинанням та злиттям юридичних осіб. Створення залежної дочірньої компанії, як правило, не вимагає тривалих і дорогих формальностей. Але найголовніше – залежне суспільство розглядається як самостійний суб’єкт права [45].

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.011 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал