Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Сутність, типи та історія виникнення холдингової організації об’єднань підприємств
Перші холдингові компанії (холдингова або тримаюча; від англійського слова to hold – тримати) виникли у США в кінці XIX ст. Вони створювалися для володіння контрольними пакетами акцій інших АТ з метою контролю та управління фінансовим напрямком їх діяльності. Така холдингова компанія мала тип фінансової компанії та вважалася як " чистий холдинг". Його сутність полягала у тому, щоб виконувати тільки управлінські функції з володіння контрольними пакетами акцій дочірніми компаніями (мінімальний розмір контрольного пакету акцій дорівнює 50 % плюс одна акція). Пізніше створювалися і змішані холдингові компанії. Змішаний холдинг – це така компанія, яка разом з виконанням управлінських функцій по відношенню до дочірніх підприємств займається також певною підприємницькою діяльністю. Схематично їх склад показано на рис. 12.
………. …
…
Бурхливе формування холдингових компаній було визнано головним чином стратегіями приєднання, поглинання незалежних компаній, придбання фінансовими компаніями контрольних пакетів акцій промислово-транспортних корпорацій. Новий тип об’єднань АТ, кількість яких збільшувалися, виявився дуже життєздатним. Сьогодні всі великі компанії США та Англії мають холдингову структуру. У Германії такі об’єднання отримали назву " пов’язаних підприємств". Розмір пакетів акцій, якими володіє материнська фірма, особливого значення не має. У Франції пов’язані відносини економічної залежності та контролю юридичних осіб, які йменуються " групами товариств" [62]. Схематично їх склад показано на рис. 13.
…
…
У названих державах об’єднання холдингового типу є корпоративними компаніями. В Італії та окремих країнах західної Європи розповсюджений у т. ч. державний тип холдингових компаній. Наприклад, в Італії це великі державні холдинги: " Інститут промислової реконструкції", " Національне управління рідкого палива" та ін. Об’єднання підприємств холдингового типу з державною часткою участі в Російській Федерації мають місце переважно в галузях, які відносяться до категорій природних монополій і в галузях, в яких втрата державного контролю небажана за зборами стратегічного характеру [44]. З 1991 року тут створено близько 100 холдингових компаній за участю держави (" Связьинвест", " Росмехпром", " Российская металургия", " Российская электроника" і т. ін.). Відмітною рисою всіх цих структур було те, що проблема корпоративного управління не була формально першочерговим завданням, оскільки вони створювалися державою спеціально для контролю над діяльністю підлеглих або інтегрованих у них підприємств при визначенні на федеральному рівні порядку представництва держави в їх керівних органах [44]. Таким чином, більшість холдингових компаній у Росії спочатку виникла як форма роздержавлення великих об’єднань і підприємств та як спосіб реорганізації несумісних з ринковими відносинами застарілих державних управлінських структур. " Для сучасної капіталістичної економіки, – пише М.І. Кулагін, – характерними є відношення влади та підпорядкування, різноманітні форми залежності між учасниками господарського обороту. Концентрація та централізація капіталу й виробництва приводять не тільки до утворення монополій, але до появи в господарському житті інших структур, образно кажучи, молекулярного рівня. Це різного роду об’єднання юридично самостійних суб’єктів (зазвичай юридичних лиць), зв’язаних відношеннями економічної залежності. Такі об’єднання в сучасному буржуазному законодавстві та в юридичній доктрині називаються по-різному: " пов’язані підприємства", " системи компаній", " організації організацій", " товариства товариств", " товариства другого ступеня", а також " групи компаній" або просто " групи" [45, с. 85]. Сутність групи полягає в тому, що це економічна єдність або організація, яка складається із самостійних суб’єктів права. У результаті можна з успіхом володіти контролем без тягаря власності, пануванням – без господарських ризиків. Група має істотні переваги перед іншими способами концентрації капіталу, наприклад, порівняно з поглинанням та злиттям юридичних осіб. Створення залежної дочірньої компанії, як правило, не вимагає тривалих і дорогих формальностей. Але найголовніше – залежне суспільство розглядається як самостійний суб’єкт права [45].
|