Сутність понять і категорій, які характеризують реорганізацію та реструктуризацію підприємств

Упровадження ринкових умов господарювання в Україні привело до необхідності реформування багатьох крупних підприємств для успішного їх функціонування в ринковому середовищі. Процес реформування, перебудови чого-небудь звучить англійською – " restrykturing", українською – " реструктуризація".

Як показує досвід, у процесі проведення реструктуризації підприємств в Україні створюються на базі їх внутрішніх структурних підрозділів (цехів, дільниць) самостійні підприємства. Ці підприємства кількісно та якісно закладають основу для створення об’єднань різних видів.

Поява дрібних підприємств у процесі реструктуризації крупних передбачає різну мету:

забезпечення швидкої зміни структури продукції та подолання бар’єрів її збуту;

входження у нові ринки;

можливість засвоєння науково-технічних знань при переході на випуск нової продукції;

забезпечення зміни керівництва, впровадження нових форм і методів управління та ін.

Для вітчизняної науки та практики реструктуризація підприємств є відносно новим явищем. У розвинених країнах світу, таких, як США, Англія, Франція, рішення проблем реструктуризації почалося в першій половині минулого віку. Сьогодні дана економічна категорія в значній мірі досліджена. Розкрито її сутність, склався достатньо широкий її понятійний апарат.

Виходячи із завдань навчального посібника, сформульовані та пояснені визначення термінів реструктуризації як економічної категорії, не приділена особлива увага полемічним дискусіям.

Найбільш важливіше розкрити сутність реструктуризації та таких її ключових понять: реорганізація, адаптація, антикризовий менеджмент, демонополізація, децентралізація, диверсифікація, конверсія, банкрутство, санація. Це невичерпний перелік понять. Сутність же таких термінів, як реформація, трансформація, фінансові оздоровлення, перепрофілювання, загальновідомі та використовуватимуться без пояснень.

У чому сутність реструктуризації? На це питання є відповіді в наукових працях вчених-економістів: Кордан К., Фоллман Т., Евсеенка А.І., Ковальова А.І. та ін. Пояснюється сутність реструктуризації і в окремих законах України й наказах фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України [27, 32, 41].

Значна частина економістів під реструктуризацією розуміє проведення комплексу заходів організаційного, технічного, фінансового характеру, що дозволяє підприємству відновити свою конкурентоспроможність. Кордан К., Фоллман Т. розглядають реструктурування як проактивне здійснення розриву з статус-кво, що існує, а не просто " затягування поясу" в компанії чи поліпшення поточних операцій [43]. У результаті проведеної реструктуризації компанія повинна не просто працювати краще, а виробляти сучасні продукти. Водачек Л. пропонує під реструктуризацією розуміти комплексні та взаємопов’язані зміни структур, забезпечуючи функціонування підприємства в цілому [43]. Евсеенко А.І. до реструктуризації відносить будь-які зміни у виробництві, структурі капіталу чи власність, що не є часткою ділового повсякденного циклу компанії [32].

У визначенні Фонду державного майна України під реструктуризацією розуміється проведення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, направлених на підвищення інвестиційної привабливості, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва [20]. З таким визначенням важко не погодитися.

З точки зору автора більш чітким і змістовним є формулювання поняття " реструктуризація", визначене А.І. Ковальовим. Він вважає, що " змістом реструктуризації є сукупність організаційно-правових, фінансово-економічних і виробничо-технічних засад, підвищуючи ефективність господарювання суб’єкта підприємницької діяльності згідно з вимогами внутрішнього та зовнішнього середовища та обраною стратегією його розвитку" [40, с. 24].

Саме таке комплексне реструктурування, що припускає істотне оновлення усіх сфер діяльності, а не одиничні реорганізаційні заходи необхідне вітчизняним підприємствам для адаптації до нових діяльно ринкових умов господарювання.

На відміну від західних підприємств, на яких реструктуризаційні перетворення проводяться регулярно при змінах кон’юнктури умов конкуренції та вже існують відсаджені системи стратегічного аналізу та планування, маркетингу, управління кадрами, інформаційні системи, що еволюційно розвиваються у відповідності з ринковими умовами, перед українськими підприємствами стоять більш складні багатопланові задачі. У процесі реструктуризації необхідно докорінно перетворити, тобто створити абсолютно нові виробничі та управлінські структури, системи й методи управління, сформовані ще в умовах планової економіки.

Найбільш повно поняття реструктуризації розкривається при розгляді та аналізі її термінів. На рис. 2 показано взаємодію ключових термінів з поняттям " реструктуризація".

Реорганізація як одна з комплексних форм здійснення реструктуризації є процесом перетворення діючого підприємства з використанням одної із чотирьох можливих форм: злиття, придбання, розподілу, виділення. Саме останні два способи реорганізації підприємств і створюють передумови для організації об’єднань підприємств різних видів та організаційно-правових форм.

Злиття – це об’єднання підприємства-боржника з іншим фінансово-стійким підприємством. У результаті такого об’єднання підприємство-боржник втрачає свій юридичній статус.

Розрізняють:

горизонтальне злиття, в процесі якого об’єднуються підприємства одної галузі;

вертикальне злиття, при цьому об’єднуються підприємства суміжних галузей (наприклад, виробників і споживачів сировини);

конгломератне злиття, в процесі якого об’єднуються підприємства непов’язані між собою ні галузевими, ні технологічними особливостями. Для підприємства, з яким виконується злиття, спонукальним мотивом є ефект, що досягається згідно із сенергизмом, а для зливаного підприємства – можливість збереження робочих місць та направленості виробничої діяльності. У процесі злиття підприємства консолідують бухгалтерську звітність.

Принципова відмінність між злиттям та приєднанням полягає в тому, що в першому випадку всі майнові права та обов’язки деяких юридичних осіб концентруються на балансі створеного підприємства, а в іншому – на балансі вже існуючого на момент прийняття рішення про приєднання.

Придбання – це покупка корпоративних прав фінансово неспроможного підприємства підприємством-покупцем. У даному випадку проходить поглинання одного підприємства іншим. При поглинанні підприємство може або зберегти свій статус юридичної особи і стати дочірним підприємством підприємства-покупця, або бути приєднаним до нього та стати його структурним підрозділом, утративши при цьому юридичний статус. Майнові права та обов’язки боржника переходять до правонаступника.

Розподіл – це створення на базі структурних підрозділів крупного підприємства декількох самостійних підприємств з наданням їм статусу юридичної особи. Реорганізоване підприємство втрачає статус юридичної особи.

Така форма може бути використана для підприємства, що виконує багатогалузеву господарську (виробничу) діяльність. Ефект такої форми санації полягає в тому, що за рахунок істотного скорочення загальногосподарського управлінського апарату, виробничих та допоміжних служб значно скорочується сума постійних витрат, у зв’язку із чим за рахунок ефекту операційного лівериджу кожен новий виокремлений підрозділ швидше може досягнути точки беззбитковості своєї діяльності. Виокремлені у процесі розділу підприємства отримують статус нової юридичної особи, а майнові права та обов’язки переходять до кожного з них на основі розподільчого балансу.

Виділення – це форма реорганізації підприємства, в результаті використання якої частка активів і пасивів діючого підприємства передається іншому підприємству або декільком підприємствам. Вони стають правонаступниками майна, що передається. На базі майна, що виділяється, можливо також створення нового самостійного підприємства. Реорганізоване підприємство продовжує свою фінансово-господарську діяльність. Воно не втрачає статус юридичної особи, а лише вносить зміни в свої установчі документи згідно з діючим законодавством. Жодна з вищеперелічених класичних форм реорганізації, окрім інституціональних та організаційно-управлінських змін, не стосується таких глибинних аспектів реструктуризації як фінансове оздоровлення, реінжиніринг або адаптація до змін зовнішнього середовища. Іншими словами – реорганізація, безумовно, входе в поняття реструктуризації як частка процесу перетворень, але не є його повноцінним замінником. У цьому ми підтримуємо точку зору, яка склалася в теорії та практиці російської науки: абсолютна більшість сучасних видань в області керування перетвореннями на рівні мікроекономіки присвячена рішенню проблем реструктуризації підприємств.