Організація, структура і динаміка союзного бюджету.

Владні повноваження в ЄС, як і функції управління, розподі­ляються за принципом субсидарності. А саме: кожному рівню ієрархії надаються тільки ті компетенції, які необхідні для вирішення проблем цього рівня. Центр втручається у вирішення питань локального характеру тільки тоді і тільки в такій мірі, ко­ли вони не можуть бути вирішені на місцях.

До 1970 р. країни-члени ЄС за рахунок коштів своїх бюджетів робили внески в загальний бюджет. З квітня 1970 р. він має у своєму розпорядженні власні кошти незалежно від бюджетів країн, що входять у нього. Цей факт надає адміністративним органам ЄС великий ступінь незалежності. Сьогодні бюджет ЄС становить 100 млрд. дол.

Доходи союзного бюджету складаються з: ввізних мит, які ком­пенсують різницю в цінах на сільськогосподарські продукти в кра-їні-імпортері і на зовнішньому ринку, мит за Загальним митним та­рифом, крім мита Європейського об'єднання вугілля і сталі, певної частини відрахувань від податку на додану вартість та інші кошти.

Починаючи із середини 80-х рр., ці доходи вже не могли по­кривати постійно зростаючі витрати, і після тривалих перего­ворів у лютому 1988 р. на нараді глав урядів країн-членів була прийнята нова система фінансування ЄС.

Відповідно до цієї системи на кошти бюджету ЄС виділяється 1, 2-1, 3% валового суспільного продукту всіх держав, що відпо­відає значному (майже 20%) збільшенню бюджету цієї органі­зації.

Видаткову частину Європейського Союзу становлять такі ви­трати: (у 1999 р. бюджетні витрати 15 країн становили 47% ВВП):

· -субсидії та інші витрати по сільському господарству (приблиз­но 73%);

· субсидії на впровадження в життя регіональної політики, тоб­то на надання фінансової підтримки менш розвинутим регіо­нам, наприклад Південній Італії, Португалії і т.д.(5, 8%);

· -витрати із субсидування наукових досліджень та дослідно-конструкторських розробок, фінансові засоби, які виділяють­ся на енергетику, промисловість і транспорт (2, 6%);

· економічна допомога країнам, що розвиваються (3, 8%);

· -адміністративні витрати (4, 7%);

· -інші витрати (4, 4%).

Постійне зростання витрат сільського і господарства призвело до того, що в останні роки витрати ЄС перевищили його доходи.. Так, прагнення Франції одержати якомога більше коштів для своїх селян із загального бюджету сприяло появі істотних розбіжностей між країнами-членами, у першу чергу між Великобританією і Францією. Англійський уряд, частково погодивши дане питання з іншими країнами-членами — ФРН, Бельгією, Голландією, намага­ється обмежити розмір цих субсидій на користь вільнішої зовніш­ньоторговельної політики в галузі сільського господарства. Такого роду протиріччя вирішуються звичайно на зустрічах у верхах.