Принципи організації оподатковування в ЄС, напрямки гар­монізації податкового законодавства.

Можна виділити кілька загальних напрямків податкової політики, проведених в останнє десятиріччя в європейських країнах і які мають регулюючий характер: по-перше, зниження податкових ставок при одночасному скороченні податкових пільг з метою стимулювання економіки і забезпечення ефективного розподілу ре­сурсів; по-друге, зменшення прогресивності і перехід до поміркова­но пропорційного оподатковування доходів; по-третє, підвищен­ня, відповідно до концепції нейтральності, ролі непрямих податків; пд-четверте, регулювання зовнішніх ефектів, наприклад, стимулю­вання споживання екологічно чистіших видів палива; по-пяте, сти­мулювання окремих пріоритетних секторів економіки, зокрема, дрібного бізнесу, виутрішньофірмових досліджень і розробок, а та­кож* створення пільгових ощадних схем.

Найбільш гострою для європейських країн проблемою є ви­сокий рівень безробіття, обумовлений, відповідно до розповсюд­женої думки, надмірним податковим тягарем. У Європі в серед­ньому податки становлять близько 40% ВВП, а рівень безробіття досягає 10%, при цьому в США і Японії, де податковий тягар не перевищує 30% ВВП, безробіття майже в два рази нижче.

Прийняті або запропоновані на розгляд Ради ЄС заходи сто­суються тільки принципів системи оподатковування і податкової бази, процентна ж ставка як більш гнучкий елемент залишається в підпорядкуванні національної влади. Зусилля органів ЄС зосередилися на двох головних напрямках: на гармонізації ставок ПДВ і впровадженні акцизних зборів; на уніфікації податків на доходи від цінних паперів і депозитів у банківських установах.

У більшості європейських країн максимальні надходження в бюджет забезпечують особисті прибуткові податки, при цьому в Данії за рахунок цього податку формується більше половини всіх податкових надходжень.

Податки на прибуток корпорацій становлять значно меншу в порівнянні з особистими прибутковими податками частку дер­жавних доходів. Європейські країни можна розділити на три гру­пи в залежності від діючих у них систем оподаткування прибут­ку, які розрізняються за способами оподатковування частки, що розподіляється, і частки, що не розподіляється:

1) у Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Люксембурзі та Іспанії діє класична система, відповідно до якої частина прибутку, що розподіляється, і частина прибутку, що не розподіляється, обкла­даються за єдиною ставкою, що призводить до подвійного опо­датковування доходу (ця система також діє в США, Австралії і Новій Зеландії);

2) у Великобританії, Франції, Канаді, Бельгії, Данії, Ірландії, Італії застосовується так звана система умовного нарахування, при якій до всього прибутку застосовується єдина ставка подат­ку, але при виплаті дивідендів сплачена компанією частка подат­ку акціонерам компенсується (нині ця система зазнає серйозної критики, оскільки, з одного боку, надає можливості для маніпу­ляцій з акціями і дивідендами, з іншого боку, створює перешкоди для діяльності ТНК);

3) в Австрії, Фінляндії, Греції і Норвегії вищеназвані частини прибутку обкладаються за різними ставками, аналогічна система використовується в Японії.

ФРН складно віднести до якої-небудь групи, оскільки тут за­стосовується комбінована система: ставки податку на частини прибутку різні, але при цьому кінцеві акціонери одержують ком­пенсацію при розподілі дивідендів.

Частка надходжень від внесків па соціальне страхування істот­но відрізняється по країнах. Вони є основним джерелом доходів у Франції, ФРН, Іспанії й Австрії, а в Данії й Ісландії, навпаки, займають незначне місце. їхня низька частка в Данії компенсу­ється надходженнями від податків на доходи, а в Ісландії відшко­довується споживчими податками.

Значну частину державних доходів у всіх країнах формують непрямі податки — ПДВ і акцизи. Цей вид податків домінує в Ісландії, Ірландії і Португалії. Висока роль податку на додану вартість, що діє у всіх країнах ЄС, є характерною рисою євро­пейських податкових систем.

З 1977 р. у ЄС ПДВ нараховується за єдиною системою, хоча зберігається значна диференціація за кількістю і рівнями ставок. Значно більша розбіжність існує в акцизах, особливо — на вино і алкогольні напої. Усе це призводить до значних відхилень у цінах на той самий товар у різних країнах, до зловживань і об­меження конкуренції. Виходячи з цього, в Білій книзі (1987 р.) Європейська Комісія запропонувала комплекс заходів для збли­ження ставок ПДВ і акцизів країн-учасниць у рамках програми створення єдиного режиму. Базовий рівень ПДВ визначений у межах 14-12%; пільгові ставки встановлені на продукти харчу­вання, ліки і т.д. (4-9%); підвищені — на паливо, бензин і алко­голь. Такі рамки були обрані не випадково. Досвід США пока­зує, що відхилення ставок податку на 5 пунктів істотно не впли­ває на конкуренцію між сусідніми країнами. В умовах ЄС для вільної дії ринкових сил досить обмежити розбіжність ±2, 5 пунк­ти. Наприклад, якщо середня ставка відсотка на будь-який товар становить 16, 5%, то це значить, що в країнах-учасницях одночас­но може діяти до п'яти різних податкових ставок.

У світовій практиці непрямі податки стягуються на підставі двох принципів: принципу країни походження і принципу країни призначення. Перехід з 1997 р. до принципу країни походження в торгівлі продуктами власного виробництва тісно пов'язаний зі скасуванням митного контролю на внутрішніх кордонах Союзу. Це означає, що система переміщення товарів усередині ЄС ана­логічна існуючій на території окремої країни. Поняття «експор-тер-імпортер» у масштабі ЄС було замінено не митним визначен­ням «постачальник-замовник». Угоди з експорту-імпорту між компаніями різних країн-учасниць ст.али в один ряд з подібними операціями на національному рівні.

На основі аналізу зміни у податкових структурах індустріаль­но розвинутих країн, які відбулися з 1989 р. по 1995 р., можна дійти висновку про зростаючий вплив процесів глобалізації і лібералізації на національну податкову політику. З 1989 р. прак­тично по всіх групах країн спостерігається зближення податко­вих структур і по всіх видах податків зменшення середнього відхилення. Результатом вільного переміщення капіталів і конку­ренції за інвестиції є зближення рівнів податкових ставок у всіх індустріально розвинутих країнах, що, у зрештою, відбивається на структурах податкових надходжень.

Процес гармонізації ПДВ і акцизів чітко прослідковується в зменшенні середнього відхилення по непрямих податках, у ЄС з 6, 2 до 5, 0, що перевищує аналогічні показники по Європі в ціло­му і країнах ОЕСР. Найменші відхилення в зоні євро практично по всіх видах податків, з одного боку, відбивають високий сту­пінь інтегрування економік цих країн, з іншого боку, дозволяють зробити висновок про те, що процес бюджетної конвергенції, який не має безпосередньо на меті вирівнювання податкових структур, проте робить на них вплив не менший, ніж цілеспрямо­вана гармонізація.

Більше порівняно з іншими групами країн середнє відхилення по податку на прибуток корпорацій у зоні євро свідчить про не­обхідність подальшої податкової гармонізації з метою зниження конкуренції між країнами за залучення інвестицій і забезпечення ефективності бюджетної політики.

Можна припустити, що під тиском провідних держав, у яких податкові ставки досить високі (ФРН, Франція), країни Євроленду можуть перейти до практики, аналогічної проведеній раніше відносно ПДВ, тобто встановлення мінімального рівня податкових ставок Хоча це може стати додатковим бар'єром на шляху приєд­нання Великобританії, Швеції і Данії до єдиного валютного союзу.