Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Secondary prevention through cardiac rehabilitation: physical activity counselling and exercise training. European Heart Journal, 2010
|
|
| Рекомендації | Рівень |
| Оцінити Для розробки рекомендацій необхідно оцінити ризик на підставі фізичної активності анамнестично та результатів навантажувального тестів. | I (B) |
| Доцільно провести симптом-обмежувальний навантажувальний тест після клінічної стабілізації чи субмаксимальний навантажувальний стрес-тест у відібраних випадках | I (C) |
| Рекомендувати Після неускладненої процедури фізичну активність можна починати наступного дня. Після великого та/або ускладненого міокардіального ураження фізичну активність можна починати після клінічної стабілізації та поступово збільшувати залежно від симптомів | I (A) |
| При збереженій фізичній здатності без клінічних симптомів пацієнт може відновити звичайну фізичну активність тривалістю 30-60 хв (швидка хода), доповнюючи збільшенням денної активності (такої як прискорення ходьби на роботі, у саду чи домашня робота); в інших випадках пацієнт може відновлювати фізичну активність на рівні 50% від максимальної фізичної здатності з поступовим зростанням. Фізична активність полягає у ходьбі, підйомі сходинками та їзді на велосипеді | I (B) |
Коментар робочої групи:
У традиціях кардіореабілітації в Україні є одна суттєва відмінність – санаторний етап реабілітації, до якого належать хворі, що перенесли ГКС (як з елевацією сегмента ST, так і без нього), але відправлення на цей єтап потребує певної підготовки на стаціонарному етапі лікування ГКС. Загалом, ця підготовка вимагае перебування у стаціонарі довше, ніж у Європейських країнах, але багаторічний досвід праці інфарктних та реабілітаційних відділень виправдовує цю затримку.
Проведення тренувань з метою відправки у кардіореабілітаційний санаторій має починатися у хворих після стабілізації клінічного стану, без проявів серцевої недостатності вище ІІ ст., значних порушень серцевого ритму (постійна форма ФП, часта екстрасистолічна аритмія, AV-блокада ІІ-ІІІ ступенів), ішемічної реакція на ЕКГ при виконанні дозованого фізичного навантаження. Останній тест може бути виконаний як на велоергометрі, тредмілі, так і шляхом дозованої ходи. Зазвичай, хворих після ГКС можно відправляти до санаторію після нормального виконання 70%-го навантаження або після освоєння 1 км. дистанції.
Звичайно, особливі вимоги до реабілітаційних програм необхідні для пацієнтів старшого віку та жінок, пацієнтів зі специфічними коморбідними станами, такими як транзиторні ішемічні атаки або інсульти, хронічне обструктивне захворювання легенів та хронічна ниркова недостатність. Успіх реабілітації і вторинної профілактики залежить від високого рівня індивідуального ведення пацієнта та підтримки і оцінки кардіоваскулярних функцій, включаючи психосоціальний статус, оцінку коморбідних станів.