Корпоративні конфлікти: поняття, сутність, відмежування від суміжних понять.

Виникнення корпоративних конфліктів випливає з самої сутності корпорації, яка пов'язана з відділенням власності від поточного процесу управління. Тобто з виникненням ситуації, коли власники не управляють своєю власністю і можуть судити про стан справ на підприємстві тільки за інформацією, яку отримують від менеджерів, за рівнем виплачуваних дивідендів або курсовою вартістю акцій на ринку цінних паперів.

Саме слово «конфлікт» походить з латинського conflictus – зіткнення. Конфлікт розглядається в усіх суспільних науках.

У філософії конфлікт – поняття, що відображає стадію розвитку категорії «протиріччя», коли протилежності, що існують у ньому, перетворюються на 54 крайні протилежності (полярність, антагонізм) – стадія досягнення відносин взаємозаперечення;

у суспільствознавстві (історії, політології, соціології, соціальній психології) конфлікт – процес розвитку і вирішення суперечливої мети, відносин і дій людей, що визначаються об’єктивними і суб’єктивними причинами. Він протікає в двох діалектично взаємопов’язаних формах: суперечливих психологічних станах і відкритих суперечливих діях сторін на індивідуальному і груповому рівнях.

Сучасна конфліктологія в центр досліджуваної категорії ставить переважно проблему зіткнення інтересів, потреб і спричиненої цим зіткненням боротьби сторін.

Отже, існують два підходи до визначення конфлікту. Перший з них орієнтований винятково на активні дії, а другий – на мотиви та дії.

Соціальний конфлікт – це ситуація, коли сторони (суб’єкти) взаємодії переслідують свої певні цілі, що суперечать або взаємно виключають одна одну. Так, багато соціальних конфліктів, що мають місце у сфері правових відносин, породжуються юридичними фактами, а потім вирішуються юридичними способами. З урахуванням цього зауважимо, що предметом вивчення може бути не лише власне юридичний конфлікт, але й соціальний конфлікт, що набуває юридичної форми на певних стадіях свого розвитку.

У конфліктологічній науці визнано, що юридичним конфліктом слід визнавати будь-який конфлікт, коли спір так чи інакше пов’язаний з правовідносинами сторін (їхніми юридично значущими діями чи станами), суб’єкти чи мотивація їхньої поведінки або об’єкт конфлікту мають правові ознаки, а сам конфлікт створює юридичні наслідки та вирішується за допомогою юридичних засобів.

В Україні на законодавчому рівні лише зроблено спробу визначення категорії «конфлікт». Зокрема, у ст. 2 проекту Закону України «Про медіацію» пропонується під конфліктом розуміти розбіжності, протилежність інтересів сторін, відмінну позицію двох або більше суб’єктів правовідносин, внаслідок чого одній зі сторін чи обом сторонам може бути завдано моральної та/або матеріальної шкоди.

Відсутність у цивільному законодавстві України легального визначення поняття «корпоративний конфлікт», з одного боку, має негативний аспект, проте з іншого – надає змогу вченим виявити ініціативу у проведенні наукових досліджень та висловленні власних думок з цієї проблематики. Так, зазначена категорія постала предметом дослідження фахівців у сфері корпоративних відносин.

Корпоративний конфлікт як юридичну перешкоду у здійсненні корпоративних прав слід вважати юридичним станом, в якому перебувають учасники різних корпоративних правовідносин, під час якого унеможливлюється, або ставиться під загрозу здійснення цих прав, або є об’єктивні причини вважати цей наслідок реальним породженням певних дій з боку різних осіб. У свою чергу, такий юридичний стан, по-перше, створює інші, відмінні від регулятивних корпоративних, правовідносини; по-друге, є тимчасовим, що припиняється при реалізації тих прав, яких набуває акціонер у цих інших правовідносинах.

Відтак, можна запропонувати наступний логічний зв’язок понять для виявлення сутності такого правового явища, як корпоративний конфлікт:

дії (правомірні або неправомірні), що створюють загрозу для здійснення прав акціонерів → юридичні перешкоди, що постають внаслідок цих дій → юридичний стан → правовідносини, які покликані розв’язати корпоративний конфлікт (відгалуження від регулятивних корпоративних правовідносин).

За своєю суттю, конфлікт - це відсутність згоди між двома і більше сторонами. Кожна із сторін бере участь в конфлікті і робить все, щоб була прийнята її точка зору або мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Більшість науковців стверджують, що корпоративні конфлікти впливають на стратегічний розвиток і безпеку компанії. Однак існують різні підходи щодо трактування поняття «корпоративний конфлікт», зокрема визначення суб’єкта та об’єкта конфлікту.

Одна група науковців вказують на те, що корпоративний конфлікт виникає на вищих рівнях управління підприємством між керівниками корпорації стосовно вибору сфери діяльності підприємства, посилення конкурентних позицій на ринку, створення інвестиційних пріоритетів та вкладення ресурсів. Науковці стверджують, що такі конфлікти ведуть до істотних позитивних або негативних наслідків, бо часто є визначальними у діяльності підприємства.

Друга група науковців зійшлися на думці, що корпоративний конфлікт є суперечкою між учасниками корпоративних відносин (акціонерами, членами правління) з приводу непорозуміння або порушення окремих положень законодавства з корпоративного управління, боротьби за матеріальні та нематеріальні ресурси акціонерного товариства, переслідування власних інтересів суб’єктів корпоративних відносин.

Третя група науковців пов’язує корпоративні конфлікти з перерозподілом власності, особливо при незаконному поглинанні підприємства. Українська практика засвідчує, що перерозподіл власності, де є ознаки корпоративного конфлікту, відбувається внаслідок конфлікту інтересів основних власників, зміни та зловживань контрольованого менеджменту, а також за рахунок адміністративного впливу з боку представників органів державної влади та управління.

Отже, корпоративний конфлікт - це зіткнення інтересів, цілей учасників корпоративних відносин на вищому рівні управління компанії, а також інвестора (при «дружньому» поглинанні) чи рейдера (при «недружньому поглинанні) з приводу права власності на акції компанії і прав, які дають ці цінні папери.

Поняття “корпоративний конфлікт” необхідно відрізняти від поняття “конфлікт інтересів”. “Корпоративний конфлікт можна визначити як розбіжності (суперечки) між акціонерами (інвесторами) і менеджерами суспільства у зв'язку з порушенням прав акціонерів, які приводять або можуть привести до позовів стосовно товариства, що контролює акціонера або керівників щодо рішень, які приймаються ними, дострокового припинення повноважень органів управління, істотної зміни у складі акціонерів”.

На відміну від корпоративного конфлікту термін “конфлікт інтересів” означає не ситуацію корпоративного конфлікту, а ситуацію, що має високу вірогідність виникнення корпоративного конфлікту. Конфлікт інтересів визначається як ситуація вибору управлінського рішення, коли суб'єкт управління має суперечності між благом компанії і своїм власним інтересом.