Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Конфлікти між учасниками корпорації.






Розгляд конфліктів між учасниками корпорації логічно розпочати зі спорів про набуття права на частку у корпорації та визначення її розмірів (тут і надалі під корпоративними спорами маються на увазі корпоративні конфлікти на стадії їх вирішення в судовому порядку). Необхідно зауважити, що в багатьох випадках ініціаторами таких конфліктів виступають особи, які є носіями т.зв. квазікорпоративного інтересу. Мова йде про суб'єктів, які, маючи намір отримати певну економічну вигоду, пов'язану з діяльністю корпорації, доводять наявність у них правового зв'язку з цією корпорацією через володіння корпоративними правами.

Ця категорія учасників корпоративних конфліктів є потенційними учасниками корпорації, інтереси яких на початку протистоять інтересам існуючих учасників корпорації. Подібний предмет можуть мати й поширені в судовій практиці спори про визнання недійсними рішень загальних зборів, які були прийняті за участю осіб, зв'язок яких з даною корпорацією ставиться під сумнів.

Вирішення таких спорів у більшості випадків не становить значної складності, оскільки в своїй основі вони зазвичай мають очевидні порушення порядку відчуження та наступного набуття частки у статутному капіталі / акцій товариства.

Наприклад, може йтися про порушення переважного права учасників товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) купівлі частки (її частини) учасника товариства, яка пропонується для продажу третім особам (стаття 53 Закону України " Про господарські товариства" (далі - Закон про ГТ)). Ця ситуація може мати місце і в приватному акціонерному товаристві (далі - АТ), статут якого передбачає переважне право акціонерів на придбання акцій товариства, що пропонуються їх власником до відчуження третій особі (стаття 7 Закону України " Про акціонерні товариства" (далі - Закон про АТ)).

Позиція Верховного суду України щодо таких категорій справ полягає в тому, що названі порушення не зумовлюють недійсність правочину з продажу відповідної частки / кількості акцій. Учасники товариства, права яких в даному разі є порушеними, можуть звернутися до суду з вимогою про переведення на них права і обов'язків покупця.

Необхідно зауважити, що названі положення про переважне право купівлі стосуються лише випадків продажу частки/акцій третім особам, які не є учасниками цього товариства. Часто зустрічаються також спори про відчуження часток у статутному капіталі ТОВ особами, які не є власниками таких часток (наприклад, через скасування державної реєстрації відповідних змін до статуту товариства тощо). Відповідно, суб'єкти, які набули свою частку від таких осіб не вважаються учасниками товариства і не мають щодо нього жодних корпоративних прав, включаючи право брати участь в управлінні товариством.

Однак нерідко описані вище механізми у їх поєднанні з абсолютно правомірними діями використовуються в якості першого етапу у розвитку набагато складніших корпоративних конфліктів, якими є т.зв. корпоративні захвати (недружні поглинання). Далі окреслимо лише деякі підходи до їх розуміння. Як пише В. Рябота, в цілому при здійсненні поглинання мова йде про набуття істотної частки статутного капіталу корпорації, що призводить до встановлення контролю над такою корпорацією.

Закордонні джерела визначають недружні поглинання як такі, що відбуваються не з взаємної згоди сторін, а проти волі менеджменту корпорації. В нашій державі недружні поглинання можуть відбуватися також і проти волі власників акціонерного капіталу - шляхом використання прогалин у законодавстві, зловживання правом, а також прямих порушень діючого законодавства.

При цьому В. Рябота при аналізі поглинань у практиці функціонування акціонерних товариств визначає т.зв. вороже поглинання як отримання контролю над товариством, здійснене поза волею більшості його акціонерів або органу, який уповноважений законом чи статутом вирішувати питання про згоду на поглинання, за умови, якщо він діяв в інтересах більшості акціонерів та товариства в цілому.

Пункт 1.2.10 Положення про концентрацію, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 року № 33-р, містить визначення недружнього придбання часток (акцій), що супроводжується відмовою суб'єкта господарювання надати заявнику інформацію, необхідну для одержання дозволу органів АМК України на концентрацію.

Недружнє поглинання є корпоративним конфліктом за участі осіб, що мають квазікорпоративний інтерес і претендують на набуття права власності на частину статутного капіталу корпорації або вже існуючих учасників корпорації, які мають намір посилити свій контроль над діяльністю корпорації. Суб'єктами конфлікту також є сама корпорації, (інші) її учасники та посадові особи органів управління корпорацією. Об'єктом виступає корпоративний контроль по відношенню до діючої корпорації-цілі.

При цьому вороже поглинання може бути законним (із застосуванням економіко-правових методів, які прямо не суперечать закону: наприклад, здобуття корпоративного контролю через скуповування великої кількості акцій розрізнених дрібних акціонерів) та незаконним. На підставі цього недружні поглинання поділяють на правові (" білі") та неправові (" чорні"). В сучасних умовах у зв'язку з недостатньою розвиненістю корпоративного контролю перший тип захоплень зустрічається не так часто. Другий тип (рейдерство) в своєму арсеналі містить велику кількість дій, котрі мають ознаки кримінально караних діянь.

Початком атаки є скуповування акцій. Зазвичай, достатньою стає їхня кількість у розмірі 10-15%, що дозволяє ініціювати проведення загальних зборів з необхідним порядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Найбільш привабливим для рейдерів вважаються АТ, які перебувають у власності трудових колективів. Одержуючи невисоку заробітну плату, працівники нерідко без особливих вагань продають свої акції за ціною, яка хоч трохи перевищує їхню номінальну вартість.

Практичні фахівці часто визначають рейдерство як вороже та незаконне поглинання підприємства за допомогою спеціально ініційованого бізнес-конфлікту. Багато дослідників сьогодні висловлюють думку про переростання такої діяльності у специфічний вид бізнесу. Використання самого терміну " рейдерство" значною мірою є характерним для публіцистичної літератури економічного спрямування з акцентом на кримінальний характер цього явища. Тому більш прийнятним видається вживання терміну " недружнє поглинання".

Наслідками таких поглинань стають значні зміни в складі учасників корпорації, її менеджерів та членів контролюючих органів. Негативним результатом для акціонерів, які не бажають продавати належні їм акції, можуть стати послаблення їхнього впливу при формуванні органів управління, зміни політики виплати дивідендів та зниження дохідності акцій.

До нечесних методів, які широко використовуються у практиці поглинання, відносять: створення несприятливого іміджу компанії шляхом публікації негативної інформації в ЗМІ; порушення щодо товариства та його посадових осіб різноманітних судових процесів; тиск на постачальників, клієнтів з метою створення економічних складнощів для компанії; подання заяв до контролюючих органів про порушення в корпорації; скуповування боргів із наступним ініціюванням банкрутства корпорації та ін. Корпоративний конфлікт від початку може затіватися як недружнє поглинання або в процесі розвитку конфліктних відносин між сторонами трансформуватися в такий його тип.

Частими є випадки корпоративних конфліктів, в яких учасник товариства звертається до суду з вимогою про визнання недійсним статуту чи внесення до нього змін. Верховний суд України роз'яснив, що згідно норм чинного законодавства недійсними установчі документи товариства можуть визнаватися лише за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Типовим прикладом конфлікту інтересів у корпорації, який виявляється в процесі вирішення справи господарським судом, є корпоративний спір про виплату учаснику товариства (акціонеру) частини прибутку (дивідендів). Статтею 30 Закону про АТ і статтею 59 Закону про ГТ передбачається, що виплата частини прибутку товариства (дивідендів) та її розмір визначається на підставі рішення загальних зборів товариства. Тому в судовій практиці застосовується повністю виправданий підхід, за якого у задоволенні позовних вимог про виплату дивідендів (частини прибутку), щодо яких відсутнє відповідне рішення загальних зборів про розподіл прибутку товариства, відмовляють.

В судовому порядку можуть стягуватися лише нараховані, але не виплачені господарським товариством чи виплачені в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням, частки прибутку товариства. Виключенням з цього правила є господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави. Згідно частини п'ятої статті 11 Закону України " Про управління об'єктами державної власності" такі господарські організації за підсумками календарного року зобов'язані спрямовувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів. Ця ж стаття встановлює мінімальний рівень такої виплати - не менше 30% чистого прибутку. Кабінет Міністрів України на виконання даної норми щорічно своєю постановою затверджує базовий норматив відповідних відрахувань (див., наприклад, постанову Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 р. № 214).

В корпоративній сфері зустрічається багато спорів, предмет яких становлять й інші питання, пов'язані з діяльністю товариства (такі як реалізація права на інформацію про товариство, оскарження рішень його органів тощо). Проте більшість з таких спорів використовується в якості одного з правових етапів реалізації стратегії тієї чи іншої сторони в корпоративному конфлікті. Більш комплексним типом корпоративних протистоянь на рівні з недружніми поглинаннями є випадки т.зв. корпоративного шантажу (або грінмейлу).

Грінмейл за своєю природою є проявом зловживання правом, спрямованим на завдання шкоди товариству формально законними діями (шикана). Суб'єктами корпоративного шантажу прийнято вважати власників невеликого пакету акцій, які таким чином бажають отримати вигоди, не доступні для них за звичайних умов.

В цілому грінмейл (на противагу іншому Blackmail, що означає шантаж як різновид злочину) можна визначити як " недружню" діяльності акціонера, котра має своєю метою продаж належних йому акцій самому АТ або контролюючим його акціонерам за значно завищеною ціною чи отримання відступних у грошовій або іншій формі. Винахідником корпоративного шантажу в його теперішньому вигляді називають Кеннета Дарта, який у цей спосіб в 1994 році отримав від уряду Бразилії 800 млн. доларів.

Російський дослідник М. Іонцев наводить наступні приклади форм грінмейлу: це зловживання вимогами про проведення позачергових загальних зборів акціонерів та ініціювання на них питань про зміну органів управління товариства; подання скарг в контролюючі органи з вимогою про проведення перевірок товариства, його посадових осіб та крупних акціонерів; безпідставне судове оскарження рішень та дій органів управління товариства, подання позовів з надуманих приводів; ініціювання арешту активів товариства шляхом заявлення клопотання про вжиття запобіжних заходів перед вчиненням важливих правочинів з цими активами; розгортання пропагандистської кампанії з публічною критикою товариства, повідомленнями про некомпетентність його співробітників, загрозу банкрутства і т.д.

Корпоративний шантаж в загальному плані можна розглядати через визначення зловживання правом.

В. Грібанов вважав, що зловживання правом представляє собою особливий вид цивільного правопорушення, вчиненого уповноваженою особою при здійсненні належного їй права з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки.

По суті грінмейл зводиться до використання чи загрози використання, доведеної до відома потрібних осіб, належних акціонеру корпоративних прав на шкоду своєму АТ та опосередковано іншим його акціонерам, посадовим особам з одночасним пред'явленням до них вимоги викупу акцій за завищеною ціною або просто отримання певного значного матеріального чи нематеріального блага взамін відмови від вжиття несприятливих для товариства дій.

Виходячи з цього, не можна погодитися з К. Шимбаревою, яка називає об'єктом грінмейлу корпоративний контроль. Грінмейл у його " класичному" варіанті не пов'язується з метою отримання можливості здійснювати контроль за діяльністю корпорації. Його головним завданням є створення максимально негативних для функціонування товариства умов, щоб якнайшвидше та якнайдорожче продати свій пакет акцій або навіть залишившись у складі акціонерів, отримати великі відступні.

Корпоративний шантаж зазвичай здійснюється дрібними акціонерами. Але це не є незмінним правилом. Так, суб'єктами грінмейлу можуть бути власники доволі значних пакетів акцій, незадоволені отримуваним від них прибутком. Що ж до розгляду переважно мінорита- ріїв в якості головних дійових осіб цього роду конфліктів, то це зумовлено чисто економічними розрахунками: для здійснення діяльності, яка охоплюється поняттям грінмейлу, а отже, і отримання відповідної вигоди, немає необхідності володіти значним пакетом акцій. Достатньою є та їхня кількість, яка надає право на використання тих чи інших правових важелів впливу на товариство. Тому якщо особа спеціально входить до складу корпорації з метою її подальшого шантажування, їй інколи вистачає придбати навіть одну акцію (наприклад, для подання позовів про визнання недійсними рішень загальних зборів та інших органів товариства).

В цілому, явище грінмейлу є більш характерним для акціонерної форми здійснення господарської діяльності. Однак не виключаються й випадки подібних дій з боку учасників товариств з обмеженою відповідальністю. Трудність для зловмисника в такому разі полягає у відносно ускладненому процесі вступу до кола учасників ТОВ порівняно з АТ. Проте практично жодних перепон для початку подібної діяльності особою, яка вже має статус учасника ТОВ, немає.

Таким чином, грінмейл може використовуватися навіть " рідними" товариству учасниками, інтереси яких на певному етапі входять у конфлікт з інтересами товариства. Крім того, такі дії можуть вживатися як окрема завершена схема здобуття відповідної економічної вигоди, так і в якості певного " плацдарму" для подальшого недружнього поглинання. Яскравою ілюстрацією цим міркуванням є ситуація, яка склалася навколо відомого виробника горілчаних напоїв - групи компаній Nemiroff.

Очевидним є той факт, що грінмейл може бути розглянутий не лише як конфлікт між корпорацією та її учасником (акціонером), а і як конфлікт між учасниками (акціонерами), оскільки агресор своїми діями завдає шкоду індивідуальним корпоративним інтересам інших учасників, нерідко при цьому ставиться пряма вимога про викуп належної йому частки іншими учасниками, а не самою корпорацією. У межах цієї статті подальша увага буде зосереджена на типовому протистоянні великих та дрібних учасників (акціонерів) корпорації. Найбільш яскраво воно проявляється в АТ.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал