Конфлікт акціонерів з менеджментом підприємства.

Структура і історія виникнення вітчизняних капіталів спочатку не мала на увазі управлінського втручання третіх осіб. Проте жорсткі закони конкуренції змусили багато підприємців відмовитися від безпосереднього управління своїми активами. Головне при цьому - правильно визначити структуру керівництва компанією, призначити на ключові позиції відповідальних професіоналів і забезпечити систему контролю над керівниками. Система запрацює лише в тому випадку, якщо буде дотримано кожне з цих умов.

Менеджери можуть бути розділені на дві групи:

· наймані менеджери, вступаючі в трудові стосунки з компанією (генеральний директор, керівник фінансової служби і т. п.);

· сторонні фахівці, що беруть участь в управлінні компанією за відсутності трудових стосунків (члени поради директорів, незалежні консультанти, що володіють специфічними знаннями, необхідними для визначення стратегічного розвитку бізнесу).

У першому випадку мають місце трудові стосунки, що означають приналежність конкретної людини до бізнес-структури. Підписуючи трудовий договір, найнятий робітник зобов`язався дотримувати не лише положення статуту і інших документів суспільства, що відносяться до органів управління, але і правила внутрішнього трудового розпорядку. Навіть зайнявши пост керівника суспільства, він стає частиною складної корпоративної системи.

Проте, як показує практика, участь в управлінні суспільством може здійснюватися і без вступу до трудових стосунків. Найбільш яскравим прикладом є членство в нараді директорів товариства. Цей орган управління покликаний не лише представляти інтереси різних груп акціонерів у взаєминах з керівником, але і визначати стратегію розвитку суспільства.

Існують різні причини виникнення протиріч між основними акціонерами і членами управлінських органів.

Неадекватна оплата праці менеджерів товариства. У працівника і працедавця завжди буде різна думка про розмір заробітної плати. Добре відомо, що однією з основних цілей власника бізнесу є максимальне зниження витрат, що включають витрати на оплату праці, у тому числі топ-менеджерів. У свою чергу, особи, що здійснюють оперативне управління товариством, бажають добитися як можна значнішого підвищення платні, що належить їм. В більшості випадків власники бізнесу і його керівники встановлюють найбільш оптимальну суму винагороди. У тих же випадках, коли згода не досягнута, і створюються передумови для виникнення корпоративного конфлікту.

Розбіжність в поглядах на вирішення поточних і стратегічних проблем. Особи, що беруть участь в управлінні товариством, за рідким виключенням відрізняються високим інтелектом і багатим професійним досвідом. В ході управлінської діяльності думки топ-менеджерів і членів наради директорів можуть не збігатися, що є сприятливим ґрунтом для виникнення корпоративних конфліктів.

Виникнення конфліктів на цій підставі свідчить перш за все про зацікавленість управлінців в подальшій долі товариства. Проте енергія протиріч має бути направлена на усунення виробничих проблем, а не на посилювання протиріч.

Представлення інтересів різних груп акціонерів. Це підстава виникнення конфліктів найбільш поширена в корпоративній практиці вітчизняних товариств. Багато товариств мають складну структуру акціонерного капіталу, при цьому кожна група акціонерів володіє своїм баченням перспектив розвитку, особливо порядку розподілу отримуваного прибутку. Виникнення конфліктів при такому розкладі неминуче. Запобігти їм можливо, проте це ускладнюється тим, що самі акціонери не збираються йти на поступки своїм партнерам.

Як правило, у складі менеджерів товариства досить складно зустріти представників різних груп акціонерів. Це легко пояснити: якщо в товаристві є один основний власник, він і забезпечує обрання на пост генерального директора своєї людини, яка, у свою чергу, формує управлінську команду. Міноритарним же акціонерам залишається задовольнятися висуненням свого представника до складу наради директорів. В цьому випадку представник прикладатиме максимум зусиль, аби, провокуючи конфлікт з основними власниками товариства, отримати найбільшу вигоду для міноритарних акціонерів.

Ситуація може ускладнитися при неоднорідності складу основних акціонерів. Саме тоді у внутрішню управлінську структуру товариства можуть бути включені представники декількох різних акціонерів. Таке положення свідомо наводить до можливого виникнення корпоративного конфлікту, особливо якщо один з акціонерів спробує перехопити управління в товаристві.

Неприйняття корпоративних цінностей товариства. Ще зовсім недавно ця причина появи корпоративного конфлікту могла викликати лише посмішку. Проте зараз багато що змінилося: товариства приділяють більшу увагу побудові внутрішнього ідеологічного стержня, який дозволить здолати і тимчасові невдачі, і системні кризи. Будь-яке відторгнення представниками команди управління базових цінностей суспільства може поставити під удар його плани по формуванню корпоративної ідеології. У зв`язку з цим негативна поведінка топ-менеджерів може послужити підставою виникнення конфлікту з власниками товариства.

Особиста неприязнь. Одним з істотних чинників, що наводять до виникнення корпоративних конфліктів, є міжособові стосунки між членами управлінських органів і власниками бізнесу. Корпоративна практика знає немало прикладів, коли, здавалося б, дослідні фахівці і знавці своєї справи були вимушені залишити свою позицію із-за проблем у взаєминах з власниками товариства.

На жаль, якщо конфлікт виник з такої причини, його учасникам дуже непросто примиритися. Особистий чинник як і раніше робить серйозний вплив на бізнес-процеси, що відбуваються в нашій країні.

Протиріччя між власниками товариства і генеральним директором. Цей вигляд корпоративного конфлікту зустрічається частіше в порівнянні з іншими видами протиріч. Зв`язано це з тим, що глава товариства набуває повноважень по поточному управлінню і вирішенню оперативних питань. Саме від нього залежать фінансове благополуччя і процвітання товариства, саме він є обличчям товариства у взаєминах з його контрагентами.

Часто рішення, що приймаються директором, не знаходять відгуку серед власників товариства, що мають свою думку з приводу розвитку бізнесу. Іншою особливістю цього вигляду корпоративного конфлікту є поведінка власників бізнесу. Дуже часто, передавши кермо влади товариства в руки найманого менеджера, його власник не може змиритися з думкою про те, що поточні питання вирішує не він, а абсолютно інша людина. Фактичний господар бізнесу деколи заважає нормально розвиватися товариству.

Конфлікти між основними акціонерами і членами ради директорів. Як правило, ці конфлікти є опосередкованим вираженням претензій, що є у міноритарних акціонерів до фактичних власників товариства. Статус дрібного акціонера не дозволяє їм вступати у відкрите протистояння з главою товариства або його власниками. Проте, делегувати до складу ради директорів свого представника, міноритарні акціонери мають право розраховувати на відстоювання своїх позицій.

Конфлікти можуть виникати і з так званими незалежними директорами. Зокрема, директори, що є відомими фігурами в світі політики або бізнесу, частіше всього йдуть на конфлікт із-за своєї незгоди з діяльністю товариства, яка може кинути тінь на їх репутацію. Допустимо, металургійний комбінат приймає рішення скоротити фінансування заміни очисних споруд, а деякий політичний діяч очолює його раду директорів. В разі прилюдного розголосу ця інформація може відбитися на репутації політика.

Характерною рисою цього вигляду конфліктів є велика міра їх публічності, отже, підвищена небезпека для ділової репутації суспільства. Члени поради директорів не полягають в трудових стосунках з суспільством, вони менші, ніж наймані менеджери, залежать від власників бізнесу. Ось чому ці особи більш схильні переносити конфлікт в прилюдну площину (особливо представники міноритарних акціонерів). Це заставляє власників суспільства намагатися погасити виникаючий конфлікт на первинних стадіях, не доводячи його до суспільного розголосу.

Протиріччя між власниками, радою директорів і генеральним директором суспільства. У особливих випадках корпоративний конфлікт може захопити практично всіх членів органів управління. Зазвичай це відбувається при ворожому поглинанні компанії, коли одна група акціонерів намагається отримати контроль над суспільством. Ці конфлікти відрізняються гостротою і завершуються лише в разі перемоги однієї із сторін. При цьому схильність учасників до компромісу прагне до нуля.

В деяких випадках корпоративні конфлікти можуть надати позитивну дію на розвиток суспільства, проте в більшості випадків завдають шкоди інтересам і суспільству, і його акціонерам.

Виявлення і своєчасне усунення корпоративних конфліктів може бути досягнуте послідовним проведенням наступних заходів:

моніторингом ефективності взаємодії органів управління товариством;

виявленням конфлікту;

встановленням причин виникнення корпоративних протиріч;

здійсненням погоджувальних процедур між учасниками конфлікту;

вирішенням корпоративного конфлікту.

Основною метою проведення моніторингу ефективності взаємодії органів управління товариством є безпосереднє виявлення передумов виникнення конфліктів.

Якщо власникам товариства не вдалося вчасно усунути передумови корпоративних протиріч, в їх інтересах хоч би виявити конфлікт на його початкових стадіях і зробити всі зусилля для його припинення. Для цього слід ретельно розібратися з причинами ситуації, що склалася, аби вона згодом не повторилася. Після цього необхідно приступити до вирішення конфліктної ситуації за допомогою погоджувальних процедур. Можна залучити як незалежного арбітра особу, що користується пошаною обох сторін конфлікту, наприклад одного з акціонерів або члена поради директорів.

Залежно від результатів погоджувальної процедури і вирішується корпоративний конфлікт. Він може завершитися примиренням сторін і усуненням причин виникнення протиріч або припинитися в результаті вибування одного з учасників конфлікту з корпоративної структури суспільства. У останньому випадку піти з суспільства доводиться членові управлінського органу, а зовсім не власникові бізнесу.

Таким чином, корпоративні конфлікти між власниками бізнесу і членами органів управління роблять серйозний вплив на розвиток суспільства. У ряді випадків вони можуть принести позитивний ефект, але частіше всіх деструктивно впливають на суспільство. Власникам бізнесу слід докладати значні зусилля для своєчасного виявлення передумов виникнення корпоративних протиріч і оперативно усувати конфлікти, що вже з`явилися.