Конфлікт між міноритарними та мажоритарними акціонерами.

У теорії господарського права для вищезгаданих груп акціонерів науковці виділяють й інші визначення, які за своїм змістом не завжди збігаються з досліджуваними поняттями. Зокрема, І. В. Спасибо-Фатєєва пропонує виділити поняття «інсайдерів» та «аутсайдерів» та визначає інсайдерів як «внутрішніх» акціонерів, під якими часто розуміють менеджерів (членів виконавчого органу), членів наглядової ради та великих акціонерів.

Інсайдери саме для того і набували значний пакет акцій, щоб потрапити до органів АТ, тому всі великі акціонери представлені у виконавчому або контрольному органі АТ. У свою чергу, аутсайдерами («зовнішніми» акціонерами) ви- знаються дрібні акціонери, які обмежуються кількістю акцій до 10  % від загальної кількості акцій у товаристві, внаслідок чого вони не можуть процедурно впливати на діяльність АТ і знаходяться начебто відсторонено від справ, поза вирішенням усіх актуальних і звичайних проблем його повсякденних зв’язків.

поділ акціонерів на аутсайдерів та інсайдерів ґрунтується на критерії можливості впливати на рішення товариства. Такий критерій диференціації акціонерів лежить і в поділі їх на мажоритарних та міноритарних, тобто мажоритарні акціонери, так само як і інсайдери, володіють переважними правами щодо діяльності вищого органу товариства – загальних зборів, тоді як аутсайдери таких повноважень не мають.

До основних повноважень мажоритарних акціонерів на загальних зборах, які фактично не можуть реалізувати міноритарні акціонери, належать зокрема: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства; внесення змін до статуту товариства; прийняття рішення про зміну типу акцій; питання збільшення та зменшення статутного капіталу товариства; дроблення або консолідація акцій; затвердження принципів корпоративного управління товариства, затвердження положень про загальні збори, виконавчий орган та ревізійну комісію товариства, а також внесення змін до них тощо.

Враховуючи, що значна більшість питань вирішується саме простою більшістю голосів, тобто 50  % + 1, задля ухвалення певного рішення, то частіше за все інтереси міноритаріїв під час голосування на загальних зборах не враховуються. Зазвичай акціонери, котрі володіють контрольним пакетом акцій, домовляються заздалегідь про прийняття того чи іншого рішення, маючи на меті задоволення своїх власних інтересів.

Здійснюючи свої повноваження на практиці, мажоритарні акціонери традиційно використовують надані їм законодавством повноваження з метою отримання власної вигоди та прибутку. При існуючому правилі «одна акція – один голос», через яке акціонери з пакетом менше ніж 10  % акцій фактично не мають реальних важелів управління товариством, призводить до зайняття міноритарними акціонерами позиції спостерігача. Також міноритарії не можуть розраховувати на представлення своїх інтересів у наглядовому і виконавчому органах товариства за виключенням кумулятивного голосування. У результаті протилежна інтересів орієнтація сторін в акціонерному товаристві призводить до виникнення корпоративних конфліктів.

Слід виділити базові причини виникнення корпоративних конфліктів між акціонерами: конфлікт між інтересами акціонерів та порушення суб’єктивного корпоративного права акціонера.

Підставами порушення суб’єктивного корпоративного права можуть бути неефективність корпоративного управління в акціонерному товаристві, зловживання корпоративним правом іншими акціонерами та процес корпоративного злиття та поглинання спрямований на недобросовісне набуття корпоративних прав.

Вагоме місце в регулюванні корпоративних конфліктів між міноритарними та мажоритарними акціонерами посідає визначення таких самостійних форм захисту: судова, позасудова та самозахист корпоративних прав.

Під судовим захистом корпоративних прав розуміють діяльність суду, спрямовану на забезпечення недоторканності права, припинення порушень та відновлення порушених прав.

Альтернативою судовому захисту акціонерів є адміністративна або позасудова форма, яка має на увазі звернення до спеціальних державних органів управління за захистом своїх прав.

Самозахист корпоративних прав відбувається шляхом використання наданих законодавством та внутрішніми актами товариства своїх прав, і такий спосіб забезпечення інтересів акціонерів можна вважати спеціальним способом захисту у порівнянні з загальним.

Розглядаючи судовий захист як засіб захисту міноритарних акціонерів, слід звернути увагу на доповнення, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо за- хисту прав інвесторів» від 07.04.2015 р., який прийнято в цілому, але не набув чинності. У цьому законі серед інших судових та позасудових способів захисту надається фактична можливість колективного захисту міноритарних акціонерів – шляхом по- дання позову до суду, щодо порушення прав, яким сукупно належать 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства.

Тобто законодавець запровадив нову можливість для міноритарних акціонерів у спорах про відшкодування збитків.

Загальні способи судового захисту суб’єктивних прав та їх зміст закріплено в ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме у разі порушення прав та інтересів учасник корпоративних відносин може звернутися з позовом до суду, зміст вимог яких ви- значений цією статтею.

Проте перелік загальних способів захисту є невичерпним, наприклад, крім попередження порушення корпоративного права, поновлення порушеного права акціонера, визнання правочину недійсним, припинення правовідносин між учасниками можуть бути застосовані інші механізми. У свою чергу, ми розглянемо такі актуальні спеціальні способи самозахисту корпоративних прав міноритарних акціонерів, як: кумулятивне голосування під час обрання членів наглядової ради та ревізійної комісії до публічного акціонерного товариства, процедуру викупу акцій міноритарних акціонерів після набуття мажоритарним акціонером значного пакета акцій товариства, процедура викупу акцій в акціонерів, не згодних з певними рішеннями загальних зборів товариства.

Під кумулятивним голосуванням розуміють голосування під час обрання осіб до складу органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

Опираючись на положення статей 53, 73 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон про АТ), обрання членів наглядової ради та ревізійної комісії публічного акціонерного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку з питань застосування законодавства про акціонерні товариства у роз’ясненні №4 від 23.02.2010 р. «Про порядок застосування окремих норм Закону України “Про акціонерні товариства” щодо порядку обрання членів наглядової ради акціонерного товариства шляхом кумулятивного голосування» звертає увагу на те, що кумулятивне голосування не залишає можливості мажоритарним акціонерам використовувати володіння значним пакетом акцій на свою користь, а саме встановлювати монополію на обрання членів наглядової ради товариства.

Крім того, відсутність можливості представлення інтересів міноритарних акціонерів давали би змогу мажоритарним акціонерам спрямовувати діяльність АТ у вигідному їм напрямі, наприклад, затягувати або зривати проведення загальних зборів з метою забезпечення відсутності деяких дрібних акціонерів при вирішенні того чи іншого питання.

Таким чином, через процес кумулятивного голосування групі міноритарних акціонерів надається реальна можливість реалізації своїх прав шляхом прийняття участі в об- ранні членів наглядової ради товариства, незважаючи на володіння мінімальною кількістю акцій.

У діяльності українських корпорацій існує конфлікт інтересів акціонерів і найманих менеджерів, рішенням якого перешкоджає неузгодженість інтересів міноритаріїв і мажоритаріїв. Міноритаріями називають акціонерів, пакет акцій яких не дозволяє блокувати рішення з найважливіших питань на зборах акціонерів (від 5% до 50%), але які можуть об'єднуватися і таким чином формувати блокуючий (контрольний) пакет. Це суттєва загроза для власника-мажоритарія.

Володіючи формально рівними правами, які надаються акціями, акціонери отримують різні можливості їх реалізації в залежності від пакету акцій, який їм належить. Тому, не тільки в теорії, але і законодавчо розмежовуються права дрібних (міноритарних) і великих (мажоритарних) акціонерів. Це проявляється в таких основних позиціях:

- ступеня впливу мажоритарних акціонерів на діяльність товариства, участь у роботі її органів;

- нехтування правами міноритаріїв самим фактом їх незначного впливу на діяльність суспільства, аж до його відсутності.

Узгодження інтересів мажоритаріїв і міноритаріїв можливо при складанні договору між ними, де повинні бути прописані основні моменти управління підприємством. Враховуючи те, що основною стратегічною метою акціонерів є підвищення ринкової вартості підприємства, акціонери повинні діяти узгоджено. Отже, доцільна розробка комплексних заходів, які б дозволили це реалізувати як у короткостроковій так і в довгостроковій перспективі.

Узгодження інтересів мажоритаріїв і міноритаріїв сприяє досягненню стратегічних пріоритетів підприємства і розробці ефективної фінансової політики, зачіпаючи такий Найважливішим питання як інвестиції. Механізм зіставлення інтересів кожної з груп акціонерів з уже існуючою фінансовою політикою і можливостями та пріоритетними напрямками змін вже існуючої фінансової політики сприяє запобіганню конфліктів між різними групами акціонерів, що забезпечить чітке визначення загальних пріоритетів розвитку підприємства.

Практикою виявлено, що не власні інтереси підштовхують дрібного акціонера до конфлікту з мажоритаріям, а чиїсь інтереси, за якими може критися сценарій «зміни складу власників» підприємства. Тому важливим є впровадження механізму заздалегідь узгоджених інтересів всіх учасників акціонерного товариства.

Запропонований механізм узгодження інтересів акціонерів забезпечить неможливість міноритаріїв блокувати рішення інших акціонерів, а лише призупинити дію рішень загальних зборів; а також неможливість стороннього особи «прихованими» методами вплинути на діяльність акціонерного товариства.

Крім того, доцільно розробити конкретний механізм узгодження інтересів інших зацікавлених осіб корпорації.