Види спілкування

• Безпосереднє (пряме) — відбувається в процесі безпо­середніх контактів між партнерами.

• Опосередковане — між учасниками спілкування іс­нує певна просторово-часова дистанція (наприклад, здійснюється завдяки літературі, творам мистецтва, засобам масової інформації, через Інтернет).

• Формальне — регламентується певними нормами.

• Ділове — спілкування між діловими партнерами.

• Спілкування " з самим собою".

У спілкуванні велику роль відіграє те, як людина вміє слухати, бо така людина досягає більших успіхів у спіл­куванні з людьми, ніж та, що весь час говорить сама і не дає можливості висловитися іншим.

Поняття комунікації та комунікативності

Комунікація — це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома чи більше особами. Для здійснення процесу комунікації необхідні такі

умови:

1. Наявність щонайменше двох осіб: відправника — осо­би, яка генерує інформацію, призначену для переда­вання, та одержувача — особи, для якої призначено інформацію, що передається.

2. Наявність повідомлення, тобто закодованої за допо­могою будь-яких символів інформації, призначеної для передавання.

3. Наявність каналу комунікації, тобто засобу, за допо­могою якого передається інформація.

4. Наявність зворотного зв'язку, тобто процесу пере­давання повідомлення у зворотному напрямку — від одержувача до відправника. Таке повідомлення міс­тить інформацію про ступінь сприйняття й зрозумі­лості отриманого повідомлення.

Комунікативність — сукупність істотних відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийманню, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації. Комунікативність може виявлятися через:

· гіперкомунікатовшсть — намагання стати центром спілкування, неадекватне усвідомлення позиції партнерів, ігнорування їхніх точок зору (робить спів­розмовника надокучливим);

• гіпокомунікшпивність — нездатність нормально кон­тактувати, організовувати зворотний зв'язок зі спів­розмовником (розмова зазвичай згасає, партнери в процесі спілкування відчувають внутрішній диском­форт і незадоволення його результатами). Компонентами професійно-педагогічної комуніка­тивності вчителя є:

1. Стійка потреба в систематичній різноманітній ко­мунікації з дітьми в найрізноманітніших сферах.

2. Емоційне задоволення на всіх етапах процесу кому­нікації.

3. Наявність здібностей до здійснення комунікації.

4. Прагнення до набуття комунікативних навичок і вмінь.

Участь у житті суспільства

Соціалізація - процес і, одночасно, результат засвоєння й активного відтворення людиною соціального до­свіду в процесі спілкування та діяльності. Це процес перетворення людської істоти на суспільний інди­від, входження її в суспільне життя як активної ді­євої сили.

У процесі взаємодії з іншими людьми кожна людина переймає звички, набуває нових знань, у неї з'являються уявлення про світ і про себе як особистість. Ми набува­ємо знань про норми поведінки в суспільстві, про цін­ності, прийняті у суспільстві.