A. Шкода

46. Тейксейра де Кастро спочатку вимагав 2 млн. 52 тис. ескудо (РТЕ) за втрату заробітку за три роки його шестирічного позбавлення волі, які він провів у в'язниці, з тих підстав, що якби не втручання двох зазначених працівників поліції, то його б не було засуджено до позбавлення волі. Як установив Верховний Суд у рішенні від 5 травня 1994 р., його місячна зарплата становила 57 тис. ескудо. Заявник також вимагав 15 млн. ескудо за втрату заробітку, оскільки після звільнення з в'язниці він не зміг влаштуватися на роботу через репутацію торговця наркотиками, а з попередньої його звільнили під час відбування покарання. Заявник вимагав 5 млн. ескудо як компенсацію моральної шкоди. Виходячи з того, що, перебуваючи у в'язниці, він не міг заробляти гроші, його дружина та син голодували та були у скрутному матеріальному становищі. Через своє ув'язнення заявник зазнав морального приниження, втратив друзів, у нього погіршилися стосунки з членами сім'ї.

47. Уряд стверджував, що не існує причинного зв'язку між заявленою шкодою та виявленим порушенням, оскільки неможливо визначити, чи ситуація заявника була б іншою, якби не було порушення Конвенції. На думку Уряду, констатація порушення сама по собі вже буде компенсацією за завдану моральну шкоду.

48. Делегати Комісії рекомендували присудити матеріальну і моральну компенсацію, як і у справі " Віндіш проти Австрії" (Windisch v. Austria judgment of 27 September 1990, Series A no. 186, p. 12, § 35), якщо Суд встановить, що ув'язнення заявника стало наслідком безпосереднього використання доказів, несумісних з положеннями ст. 6 Конвенції.

49. Суд поділяє цю точку зору. З матеріалів справи зрозуміло, що заявнику не призначили б такий строк позбавлення волі, якби не втручання двох поліцейських. Тейксейра де Кастро дійсно втратив можливість заробляти гроші (як під час позбавлення волі, так і тоді, коли вийшов із в'язниці), що Уряд навіть і не заперечував. Це дає заявникові право на присудження йому відшкодування у вигляді справедливої сатисфакції. Більше того, заявник, безсумнівно, зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована лише самою констатацією факту порушення.

На підставі принципу справедливості відповідно до ст. 50 Конвенції Суд присуджує йому 10 млн. ескудо на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

B. Судові витрати

50. Тейксейра де Кастро обгрунтував свої судові витрати таким чином:

а) 5 млн. ескудо - на представництво в судах Португалії, оскільки Португалія виплатила йому лише 35 тис. ескудо на правову допомогу;

б) 1 млн. 500 тис. ескудо - на представництво в Комісії та Суді.

51. Уряд визнав вимоги заявника невиправданими.

52. Делегати Комісії дійшли висновку, що, крім суми, яку він отримав на правову допомогу, йому має бути присуджена сума, витрачена під час провадження в органах Конвенції⁵.

____________
⁵ Європейська комісія з прав людини та Європейський суд з прав людини.

53. Суд зазначив, що у той час адвокат заявника погодився діяти лише на підставі факту оплати його роботи відповідними органами Португалії в рамках системи національної правової допомоги. У зв'язку з цим його клієнт не зобов'язаний додатково оплачувати послуги захисту (див. рішення у справі " Віндіш проти Австрії"; р. 13, § 37). Проте з урахуванням того, що сума оплати роботи адвоката в рамках правової допомоги була незначною, й того, що адвокат виконав великий обсяг роботи, Суд, керуючись принципом справедливості, постановив виплатити заявнику 300 тис. ескудо на відшкодування судових та інших витрат у Португалії.

54. Тейксейра де Кастро також отримав правову допомогу для провадження в органах Конвенції. Суд не вважає заявлений розмір судових витрат надмірним, тому присуджує 1 млн. 500 тис. ескудо з вирахуванням 19 тис. 801, 7 французьких франків, вже отриманих у рамках правової допомоги.