Геополітична концепція посибілізму П.В. де ла Блаша

Поль Відаль де ла Блаш (1845–1918) вважається засновником французької географічної школи. Професійний географ, він був захоплений «політичною географією» Фрідріха Ратцеля і будував свою теорію на цьому джерелі, хоча багато аспектів німецької геополітичної школи він жорстоко критикував. На початку XX ст. з’явилася праця «Географія людини як частина географії життя», яка започаткувала школу географії людини в Франції. Концепція посибілізму – у політичній історії є два аспекти просторовий та часовий (історичний) географічний фактор відображений в оточуючому середовищі, а історичний – в самій людині, яка є носієм ініціатив. Вчений зауважував, що є можливість подолання суперечностей держав суші і моря і для ефективного розвитку людства необхідно створити світовий уряд. Запропонував Ельзас і Лотарингію перетворити у зону співпраці між Францією та Німеччиною.

Дослідник вважав, що Ф. Ратцель переоцінював роль грунту. Людина, на думку Відаля де ла Блаша, є також «важливим географічним фактором», який «наділений ініціативою». Він не тільки фрагмент декорації, а головний актор історії. Людина – активний географічний фактор, на відміну від пасивного природного фактора території. Критика надмірного возвеличування просторового фактору в Ратцеля призвела Відаля де ла Блаша до напрацювання особливої концепції «посибілізму». Згідно цієї концепції політична історія має два аспекти: просторовий (географічний) і часовий (історичний). Географічний фактор відображений в оточуючому середовищі, історичний у самій людині, яка є носієм ініціативи. Відаль де ла Блаш вважав, що помилка німецьких «політичних географів» у тому, що вони вважають рельєф детермінуючим фактором політичної історії держав. Тим самим, вважає Відаль де ла Блаш, принижується фактор свободи людини та історичності. Сам же він пропонує розглядати географічне просторове положення як «потенційність», «можливість», яка може реалізуватися і стати дійсно політичним фактором, а може і не реалізуватися. Це залежить від суб’єктивного фактору, тобто від людини, яка живе у цьому просторі.

Географія людини не антитеза до географії без людини, тому що остання існує в уяві вузького кола спеціалістів. Завдання географії людини вивчення стосунків землі та людини, впливу географічного чинника на людину і навпаки. Людські асоціації подібно до рослинних та зоологічних, утворюються з різних елементів, які підпорядковані впливу середовища. Такі асоціації існують в одній країні, яка накладає на них відбиток. «Вся країна» сукупність елементів географічного середовища. Природа не є деякою нерухомою сценою, на якій розгортається людська діяльність, вона живе і змінюється лише завдяки цій діяльності.

Основні принципи географії людини:

- принцип діяльності: географічні факти, що стосуються природи і людини постійно змінюються і повинні вивчатися саме як такі.

- принцип взаємопов’язаності: факти географії і реальності тісно пов’язані між собою. Охоплює як взаємний зв’язок елементів, із яких складається той чи інший географічний об’єкт, так і взаємодію даного регіону чи країни з іншими районами, країнами світового господарства.

Обидва принципи мають розкрити роль географічного середовища в історичному розвитку.

На підставі 1-го принципу, де ла Блаш – геогр. причини діють на людей через факти соц. життя.

На підставі 2-го принципу де ла Блаш вводить поняття земного «цілого» або регіону. Окремі частини не живуть ізольовано а впливають одна на одну. Вивчення регіону має за мету вияв всіх наявних взаємодій між його природними умовами, господарством і культурою, з’ясування зв’язків і взаємодій з іншими регіонами та/чи країнами з тим, щоб порівняти й співставити ці зв’язки і взаємодії з аналогічними в інших регіонах чи країнах. Жодний регіон не містить пояснення лише у собі самому, тому вивчення країни чи регіону не може бути продуктивним без вивчення взаємодій. Земля ціле, окремі частини якого допомагають взаємному поясненню. Завдання: охопити у всій сукупності характерні риси, які утворюють «образ» даної країни, з’ясувати зв’язок між ними та представити цей зв’язок як прояв загальних законів земного організму.