Фортеця Очаків та військова діяльність І. Мазепи

Походами на Очаків козацтво відкривало для себе шлях до Європи. Гетьман І. Мазепа розумів військово-стратегічне значення фортеці Очаків, приділяв їй особливу увагу в своїй військовій діяльності. Очаків та Кизикермен гетьман вважав важливими турецько-татарськими військовими об’єктами, де козацтву було необхідно захоплювати полонених з метою одержання необхідної інформації для гетьмана.

У березні 1688 р. розпочалася підготовка до походу на Самару для спорудження там міста-фортеці, що мала слугувати базою для бойових дій проти Кримського ханства у 1689 р. Тоді ж відбулися військові наради І. Мазепи у присутності генеральної старшини з воєводами Леонтієм Неплюєвим та Григорієм Косаговим спочатку у Батурині, а потім у Глухові. Пропозиції щодо походу, вироблені на цих нарадах, були відправлені на розгляд у Москву. Воєводи покинули Глухів 25 березня. Звертаючись до В. Голіцина, гетьман просив донести царям план військових дій у наступному році. В листі з Глухова від 26 березня до царствених осіб – Івана, Петра Олексійовичів та Софії – І. Мазепа повідомляв про згадану нараду з воєводами [39, с. 387].

27 березня І. Мазеп надіслав з Глухова ще одного листа до В. Голіцина з приводу запланованого походу, забезпечення жалуванням мешканців майбутнього міста на Самарі, пограбування української державної скарбниці та про листування з російськими боярами [39, с. 388].

У вересні 1688 р. І. Мазепа розпочав проведення масштабної розвідувальної операції. Вона мала здійснюватися за допомогою купця та торгової людини з Ніжина, які їхали до Константинополя. До них гетьман додав ще двох козаків з Батурина. Крім цього, І. Мазепа збирався направити розвідку до Криму та Кизикермена. В цей же час до Очакова він направляє чотиритисячний загін із завданням стежити за татарами [39, с. 388].

Восени цього ж року за наказом гетьмана лівобережними козаками було здійснено воєнну операцію під Очаковом. З повідомленням про її хід І. Мазепа направив 30 листопада лист до Москви до Івана, Петра та Софії Олексійовичів. У ньому говорилось про воєнні дії лівобережних козаків під Очаковом та про відправлення гетьманських посланців з полоненими до Москви, зазначалось: «Малоросійське військо, прийшовши під Очаків і зрозумівши, що бусурмани, які жили тут, напоготові, так відкрито вдарили на місто вдень, а ворог вийшов на бій у поле. Тоді ж з Божою поміччю, зламавши їх опір і знищивши чимало їх, загнали їх до кам’яного міста і там протягом цілого дня вели бій безперервно; всі навколишні поганські посади і всі комори, наповнені хлібом, і млини забрали і відігнали їхню худобу, а під кінець все попалили» [60, с. 98].

В цей час татари з угорської землі та з Польщі вели ясир понад рікою Березанню, яка з Дикого поля впадала в Чорне море. Козаки розгромили татар, звільнили полонених і відійшли від Очакова. Другого дня на допомогу татарам прийшов кримський хан із султанами Калгою, Нурадіном та Шінгіреєм, але напасти на козаків не посміли, хоча мали гармати і піхоту.

Під час бою під Очаковом козаки захопили кілька турецьких полонених, але зберегти їх живими не вдалося. До Москви І. Мазепа послав

полковника кінного Григорія Пашковського, полковника наказного переяславського Івана Момуту з товаришами, які були в тому поході. Вони мали представити до Москви п’ять чоловік волохів, які були взяті під час військової операції. З козацької сторони в цій військовій операції загинуло десять чоловік, було також поранено десять. В листі гетьман зазначав важливу військову особливість цієї битви під Очаковом: козаки витримали сильний гарматний вогонь з турецьких кораблів [39, с. 256].

План військових операцій під Очаковом восени 1688 р. був запропонований І. Мазепі козацьким полковником І. Новицьким. У січні 1689 р. за його успішне виконання гетьман нагородив полковника маєтностями у Лубенському полку.

20 січня 1689 р. з Глухова І. Мазепа надсилає листа до В. Голіцина про поїздку гетьманського посланця до коронного гетьмана С. Яблоновського. В листі зазначалось, що «як гетьман, так і всі чини радіють з того, що за їх царської найяснішої величності указом … військо у промислах військових під Очаковом побувало, випадок цей гідний всілякої похвали». [60, с. 98].

Отже, козацький похід під Очаків восени 1688 р. був успішною військовою операцією. Козаки І. Мазепи зробили цей похід за наказом царівни Софії. Цей похід мав певний резонанс в Європі, оскільки про нього мали відомості коронний гетьман Польщі С. Яблоновський, а також уряд Німеччини.

Військові заходи І. Мазепи навколо фортеці Очаків у 1688 р. мали на меті одержання розвідувальної інформації з прикордонних найближчих до України земель Очаківського ейялету, а також стримування військової агресії, яка виходила на українські землі з-під стін Очаківської фортеці.

Військові операції навколо фортеці Очаків, які проводились за ініціативою та під контролем гетьмана І. Мазепи, були підготовчим етапом для бойових дій 1689 р. Військова оборонна діяльність І. Мазепи та В. Голіцина знайшла високу оцінку в Європі. Французький історик А. Рамбо зазначав, що вона досягла подвійного ефекту, оскільки сприяла стримуванню турецько-татарської агресії з півдня та досягненню царівною Софією тріумфу в Москві [60, с. 99].

У 1690 р. І. Мазепа продовжує військову діяльність, пов’язану з охороною південних кордонів від турецько-татарської агресії. 13 лютого від полтавського полковника Ф. Жученка до І. Мазепи приїхали мешканці його полку. Вони повідомили, що бачили концентрацію кримських військ, які мали намір іти на українські міста. Того ж дня І. Мазепа віддав наказ полковнику І. Новицькому іти зі своїм полком до Дніпра, і там, підтримуючи зв’язок з лубенським полковником, який теж отримав розпорядження про виступ, мати «пильну обережність і готовність воєнну» до відсічі супротивника.

Наступного дня гетьман з українськими частинами, які знаходились при ньому, – стрілецькими, рейтарськими, солдатськими полками, а також Гадяцьким полком та іншими військовими силами збирався вирушити з Гадяча, де перебував на той час, до Дніпра та Миргорода. Татари переправились через Дніпро і направились до Інгульця.

17 лютого І. Мазепа розпорядився, щоб ці сили, а також Прилуцький, Миргородський полки і частина Гадяцького та кілька охотницьких (найманих) частин пішли на татар та погромили їх. Потім вони здійснили напад на Кизикермен.

І. Мазепа у цей час з українськими та російськими частинами мав намір іти до Дніпра, але йому не вдалося зупинити натиск турецько-татарської агресії. Татарські загони вчинили напад на лівобережні міста України [17, с. 232].

У відповідь на цей похід І. Мазепа посилає загін у прикордонні степові території Очаківського ейялету. У квітні козаки під командуванням І. Ковальчука чисельністю у 70 осіб зустрілися в татарському урочищі Пересип. Про ці події І. Мазепа з Батурина 7 квітня надіслав лист до Івана та Петра Олексійовичів у Москву. В ньому зазначалось, що Іван Ковальчук з товаришами у сімдесят чоловік приїхав до нього в Батурин на початку квітня 1690 р. і привів дев’ять «язиків» з татар. А при тих «язиках» було «багато листів турецьким письмом написані».

І. Мазепа сповіщав, що відправляє ті «язики» та турецькі листи під охороною двадцяти козаків. Він повідомляв, що свідчення на допиті полонених надійно записані. Цю таємну інформацію допитів татарських полонених гетьман надіслав з головним листом до Малоросійського приказу. Також він інформував, що серед побитих татар були знатні аги, які з Криму до хана і дітей його їхали [39, с. 387].

Протягом 1690 р. над Україною нависала загроза турецько-татарського вторгнення з півдня. Тому у червні І. Мазепа, щоб усунути її, планує нанести удар козацькими силами по фортеці Кизикермен та провести рейд на степовому просторі між Бугом та Дністром до фортеці Очаків.

30 червня гетьман з Батурина надіслав інструкцію полковнику Іллі Новицькому, щоб той разом з полковником Семеном Палієм здійснив напад на Кизикермен, а після повів наступ за Буг і Дністер. В інструкції зазначалось, що полковник Семен Палій з Фастова має намір вийти в поле з військом на дні святих Петра і Павла.

Разом з полковником І. Новицьким в похід повинні були виступити по одній тисячі чоловік з Переяславського та Лубенського полків з двома гарматами. Козацькі полки І. Новицького та С. Палія мали взяти місто приступом, спалити посади, захопити худобу навколо Кизикермена, а також витолочити ріллю. Ця військова операція мусила проходити в нічний час. Гетьман зазначав, що хоча Запоріжжя знаходилось у перемир’ї з Кримом, але татари не поважали того перемир’я, і українських людей біля річки Бугу та ріках польових брали в полон. До полону потрапили також козаки із Запоріжжя. Щоб інформація про похід не потрапила до турецько-татарської сторони, похід мусив проходити тихо, полковникам заборонялось оголошувати про свій намір стороннім людям, вони зобов’язані були йти таким трактом, на якому б не тільки запорожці не змогли б їх побачити, але і бусурманська сторона спостерігати. Після того, як військо учинить промисли під Кизикерменем, воно повинно було піти за Буг та за Дністер.

В цей час з Січі для забезпечення промислів мали вийти піхотні ватаги. За царським указом на Запоріжжя були надіслані борошно та грошовий запас. Отже, на думку І. Мазепи, запорожці не повинні були чинити перешкод військам І. Новицького та С. Палія, також він сподівався, що запорожці нададуть їм допомогу [46, с. 200].

Гетьман був впевнений в успіху походу, тому що всі орди з Криму вирушили на допомогу ханові до угорських кордонів, інші пішли до Калги-султана в Білгородщину. Крим залишився в малолюдстві. І. Мазепа допускав, що під час походу кримський хан міг прийти з військом до Переволочної. В такому разі за його наказом війська козаків повинні повернутися на свої старі місця [46, с. 201].

У липні-серпні 1690 р. відбувся великий вдалий похід чотиритисячного козацького війська лівобережних полків та загонів фастівського полковника Семена Палія на Кизикермен – фортецю, розташовану в пониззі Дніпра [42, с. 45].

На початку квітня 1691 р. охотницькі запорізькі козаки, очолювані сотником Юскою та фастівським полковником С. Палієм, зробили ще один вдалий військовий похід на територію Очаківського ейялету. Військова операція розгорнулася в урочищі Пересип за фортецею Очаків.

Козацькі загони напали на татар, що поверталися у Крим з «німецької» війни. Семен Палій повідомив Мазепу, що козаки під Пересипом напали на двох султанів, «котрі йшли з мадярської війни з цісарем християнським», погнали татар шляхом до Очакова, багато положивши «на плацу там», взявши полонених. Останні повідомили, що дізнавшись про поразку під Пересипом, орда з двома султанами, Давлет Киреєм та Бат Киреєм, мала намір піти на українські землі [7, с. 90].

У другій половині квітня І. Мазепа надіслав до Москви повідомлення про козацьку військову операцію біля Пересипу, де козаки взяли багату здобич та декілька полонених, яких прислали до гетьмана. Одного з них, Асмана, він відправив до Москви у супроводі чотирьох козаків на чолі з сотником Юскою. Також в Малоросійський приказ І. Мазепа надіслав листа, в якому сповіщалось про повідомлення полоненого. Асман розповів про воєнні операції, що були здійснені турецькими та кримськими військами проти німців, політичні плани Стамбула і Бахчисарая [42, с. 45].

Можна припустити, що С. Палій у 1691-1692 рр. декілька разів ходив військовими походами під стіни фортеці Очаків. Про ці військові операції докладно доносили І. Мазепі. Змістовним історичним джерелом залишається «Звіт про дипломатичну місію в Крим піддячого Василя Айтемирова. 1692-1695 рр.» Документ був надрукований у книзі «Військові кампанії доби гетьмана Івана Мазепи в документах». Російський посланець доносить, що Кемал бей говорив, «что между Московским государством и крымским юртом почались о добрих мирних делах пересилки». Зазначено, що під турецькі міста приходили царські військові люди. Приходили козацькі війська під Очаків, «а предводителем у тех войск полковник Палей». У містах ці війська чинили різні розорення туркам і татарам, забираючи в полон прикордонне населенння з турецької сторони. Піддячий Василь Айтеміров відповідав кримській стороні, що на царській службі полковник Палея не служив. Але російський посланець чув, що є такий полковник на стороні польського короля. Кемал бей говорив, що були із С. Палієм знатні полковники гетьманського регименту, імена яких йому відомі. Можна припустити, що походи С. Палія під стіни фортеці Очаків у цей період були відомі українському гетьману і сплановані урядом Російської імперії. Походи С. Палія під фортецю Очаків 1692 р. стали частиною військового протистояння на османо-слов’янському порубіжні, про яке був добре проінформований український гетьман. Між Османською імперією та Росією вже починав визрівати конфлікт за домінування над територіями Причорномор’я, який вирішився лише в кінці XVIII ст. У «Звіті про дипломатичну місію в Крим» також повідомляється про те, що кримські орди приходили під українські міста в 1692 р., роблячи значні розорення [4].

На початку квітня 1692 р. І. Мазепа повідомляв Івана та Петра Олексійовичів, що запорізьке військо постійно «в трудах обертається». За словами гетьмана, як взимку, так і літнім часом козаки бувають безперестанно у військових промислах, постійно відбиваючи татарські набіги. Також козацьке військо постійно перебувало у військових походах під Перекоп, Очаків, Кизикермен, Білгород. Під час цих походів козацькими загонами захоплені татарські полонені, які були відіслані до Москви. За монаршим наказом боярин і воєвода Шереметьєв та гетьман І. Мазепа з українськими та російськими полками у відповідь на татарсько-турецький напад зробили похід з українських прикордонних міст за ріку Буг, під час якого розорили посади Очаківської фортеці, завдавши її мешканцям значних матеріальних збитків. Була захоплена велика кількість полонених та худоби. І. Мазепа мав намір відправити полонених до Москви [41, с. 76].

Черговий похід запорожців на чолі з колишнім кошовим отаманом Федором Степановим, що служили у війську Семена Палія, правобережних козаків та загонів лубенського полковника Леонтія Свічки на Кизикермен відбувся в кінці лютого – на початку березня 1693 р. Ця операція була проведена таємно від Запоріжжя, бо часто військова інформація, яка надходила на Січ, ставала відомою Криму, оскільки тут завжди існували прибічники співробітництва з татарами, і це ставило під загрозу військові плани гетьмана.

В результаті походу на деякий час було зупинено рух татар з Криму суходолом до українських кордонів, вони почали просування до Очакова водним простором. Незважаючи на це, козаки продовжували тримати під військовим контролем турецько-український кордон [41, с. 76].

У березні 1694 р. С. Палій разом із кількома лівобережними полками проводив операції проти Кизикермена, у літку – проти Очакова. А у вересні – – проти буджацьких татар. До С. Палія прихильно ставилися Польща та Москва, сприймаючи його як досвідченого військового фахівця саме з питань військових походів на південь у степи Північного Причорномор’я. Військові операції, які проводили І. Мазепа та С. Палій під Очаковом, Кизикерменом і в Буджацьких степах, можна вважати підготовчими заходами для походів Петра I та І. Мазепи на Південь у 1695 і 1696 рр. [26]

У травні 1698 р. розпочався третій Дніпровський похід. 29 травня І. Мазепа з військом, до складу якого входили й козаки Чернігівського полку, прибув на Коломак і, об’єднавшись з російським військом, рушив через р. Самару та Кінські Води до Перекопа й став біля Ісламкермена. Було вирішено зміцнити Таванськ та Кизикермен і надіслати 10-тисячний загін до Очакова, але, провівши розвідку, військо повернуло назад. Після наступу турецько-татарських військ козацькі полки відійшли на правий берег Дніпра і, форсувавши ріку 31 липня біля Кодака та залишивши у фортецях залоги і припаси, повернулися додому [5, с. 117].

Таким чином, фортеця Очаків у другій половині XVII ст. була важливим стратегічним пунктом Османської імперії. Місту-фортеці Очаків І. Мазепа приділяв підвищену увагу, залучаючи до військової справи на турецько-татарському прикордонні підлеглих полковників, зокрема С. Палія. У 80-90-х рр. ХVII ст. І. Мазепу як видатного політика та полководця турбувала справа оборони українських кордонів. Тому військова діяльність гетьмана була спрямована на стримування турецько-татарської загрози з боку Очакова. Під час козацьких походів на територію Очаківського ейялету значно вдосконалювалось козацьке військове мистецтво. Запроваджувались такі прийоми війни: відкритий бій на степовому просторі навколо фортеці, захоплення посадів, худоби, хлібних припасів. Військові операції часто проводились під сильним вогнем артилерії з турецьких військових кораблів, які стояли на рейді поблизу Очакова. І. Мазепа розробив військову інструкцію про спільні дії козаків І. Новицького та С. Палія під час походу за Буг.