При масових заворушеннях

Масові заворушення, представляючи собою крайню форму прояву загострених суспільних відносин і конфліктів, в даний час мають стійку тенденцію до росту і представляють собою серйозну небезпеку для суспільства, підривають його основи, порушують адекватну життєдіяльність держави та громадян, сприятливе функціонування підприємств, діяльність установ та організацій.

Для підтримки цих основ суспільства за неспокійних часів існують загальноприйняті правила поведінки під час небезпечних ситуацій, а саме, під час масових заворушень, які спричиняють пожежі, аварії та ін. Одне з найважливіших правил – це попередження виникнення паніки серед громадян. Серед людей завжди найдеться слабка особистість-панікер. Йому навіть незначна небезпека представляється перебільшеною, величезною. Реальність витісняється плодами уяви. Приводом для паніки може служити крайнього стомлення людей, коли вони довгий час залишаються в бездіяльності, напруженому чеканні, відчувають загрозу життю. Чималу роль відіграє сильно знижений тонус свідомої активності. Він робить людину нездатною до правильного поводження в критичній ситуації. Підвищена ж емоційна збудливість і активізація уяви стимулюють імпульсивні, нераціональні дії. Частіше це трапляється при несподіваному і раптовому настанні небезпеки.

До виникнення страху і паніки у надзвичайній ситуації можуть підштовхнути: відсутність організованості і порядку, ослаблення керівництва, недовіра між людьми, погані взаємини, роз’єднаність колективу.

У будь-якому випадку, індивідуальний страх первинний, він є передумовою, підґрунтям для групового страху, для паніки, і залежить від емоційної сприйнятливості, особистої стійкості; колективної паніки, власне кажучи перестає бути колективом і втрачає його ознаки.

Найкращий засіб боротьби з панічними настроями – це достовірна, переконлива і досить повна інформація населення про те, що трапилося, нагадування про правила поведінки і періодичні розповіді про заходи, які починають проводити, які очікуються. Треба із самого початку надзвичайної ситуації розповісти людям усю правду про те, що сталося. Інформація повинна періодично повторюватися, нарощуватися.

Необхідно не тільки розповідати про хід рятувальних робіт і давати роз’яснення, а обов’язково звертатися до них із проханнями, втягувати їх у загальну справу ліквідації наслідків стихійного лиха або аварії. Кожна людина повинна почувати себе причетним до цих важливих подій.

Якщо паніка виникла, то її потрібно негайно і рішуче припинити, чим раніше, тим краще, поки вона носить ще поверхневий характер і не охопила великі маси людей і може піддатися ліквідації [7]. Для цього в першу чергу варто відвернути, хоча б на нетривалий час увагу людей від джерела страху або збудника паніки. Дати можливість людям хоч на мить позбутися страху і спробувати взяти керівництво на себе.

Основні правила поведінки у надзвичайних ситуаціях:

1. Дотримуватися правил дорожнього руху. У реальному житті неможливо передбачити всі чинники, що впливають на безпеку дорожнього руху, однак, дотримуючись діючих законодавчих та нормативних актів, що діють у сфері дорожнього руху, можна створити безпечні умови для учасників руху.

2. При необхідності евакуації: виведення населення у безпечні місця проводиться організовано, з урахуванням обстановки. Із службових приміщень і житлових будинків треба виходити швидко, не заважаючи іншим. Підготуйте документи, одяг та зберіть найбільш необхідні й цінні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик, приймач на батарейках.

3. Мати при собі медичні засоби індивідуального захисту. Застосування медичних засобів захисту може знизити або попередити вплив на людей окремих факторів ураження надзвичайних ситуацій.

4. При виникненні пожежі: ефективним засобом гасіння загорянь є вогнегасник. Потрібно знати, що для гасіння вогню не завжди можна користуватися водою. Не можна направляти водяний струмінь на електропровід, що горить, або на електрообладнання, бо людину може вразити струм, оскільки вода є провідником. Перш ніж гасити, слід зняти напругу; можна застосовувати вуглекислотні та порошкові вогнегасники. Горючу суміш і запалювальні речовини гасять піском, хімічною або повітряно-механічною піною, спеціальними порошковими сумішами.

5. У разі виявлення вибухонебезпечного предмету: припинити діяльність, добре запам’ятати місце виявлення предмета; встановити попереджувальні знаки або огородження; негайно повідомити про небезпечну знахідку за телефоном служби порятунку МНС «101».

6. Якщо ви маєте дорогий мобільний телефон, утримайтеся від розмов на вулиці (це стосується також інших технічних приладів) [8, c. 271].

Існує також алгоритм дій у небезпечних ситуаціях, розроблений МНС України:

1. Оцініть рівень небезпеки. Якщо ситуація загрожує вашому життю, часу на роздуми немає, дійте негайно.

2. Якщо загрози життю немає, зберігайте спокій і утримуйтеся від паніки.

3. Намагайтеся скласти план дій.

4. Якщо вам потрібна допомога, зверніться до рятувальних служб, родичів, сусідів, або до випадкових перехожих [11, c. 139].

Таким чином, під час масових заворушень зберігайте спокій. Не тікайте, а захищайтеся! Багато хто вирішує залишитися в будинку/в квартирі, щоб «захищати свою родину та майно». Мародери діють групами від десяти та більше чоловік, з такою кількістю ви не впораєтеся. Сидячи вдома, ви нічим не допоможете своїй сім’ї.