Взаємодія господарської діяльності з природним середовищем

Життєдіяльність населення пов’язана з природним середовищем і безпосередньо, і опосереднено. Природне оточення безпосередньо впливає на вибір місць поселень та на загальний характер розселення населення, на організацію транспортних сполучень, на використання наявних природних ресурсів у господарській діяльності. Кращі чи гірші природні умови опосереднено визначають більш чи менш сприятливі передумови заселення та господарського освоєння територій, їх більшу - меншу аттрактивність (притягальність) для населення.

С.Я. Ниммік (1984) систематизує види господарської діяльності суспільства за ступенем їх пов’язаності з природним середовищем на руральні, напівруральні та неруральні.

Руральними є такі види господарської діяльності, де виробничий процес здійснюється у безпосередньому зв'язку з природним середо­вищем на основі регульованих людиною біологічних технологій і виробництв. Такими галузями є сільське та лісове господарство. Результати руральних галузей багато в чому залежать від природ­них умов і природно-ресурсного потенціалу території. У сільському господарстві земля використовується як головний засіб виробництва.

Напівруральні галузі базуються не на всьому природному комп­лексі (як руральні), а переважно на його окремих компонентах. Відповідний виробничий процес здійснюється лише за умови наяв­ності певного виду ресурсів. До напівруральних галузей належать добувна промисловість, рибальство, мисливство, лісозаготівля, водний транспорт та ін.

Неруральні галузі слабо пов'язані з природним середовищем, і, природний фактор неістотно впливає на їх розміщення. До неру­ральних належать галузі обробної промисловості, і перш за все її " верхні поверхи", а також сфера обслуговування та нематеріального виробництва. Природні умови і ресурси у більшій чи меншій мірі можуть сприяти розвитку неруральних галузей, але не лімітують їх розміщення.

Для суспільної географії принципово важливим є той факт, що руральність-неруральність різних видів господарської діяльності багато в чому визначає особливості територіальної організації гос­подарства. Для руральних галузей характерне повсюдне й практич­но суцільне розміщення, слабкий вплив фактору просторової (тери­торіальної) концентрації виробництва. Навантаження соціально-економічними компонентами території з руральними галузями дос­татньо рівномірне й регулярне. Екологічні протиріччя між суспіль­ством і природою у таких регіонах найменші. Загальна геоекологічна ситуація визначається співвідношенням біологічного та демогра­фічного потенціалів території.

Напівруральні галузі звичайно локалізуються за найбільш зруч­ними й вигідними родовищами та ареалами відповідних ресурсів. Характерне осередкове розміщення напівруральних виробництв — кар'єрів, рудників, шахт, пунктів лісозаготівель та ін. В цілому на території з напівруральними галузями формується дискретно-осередковий та дискретно-лінійний тип територіальної організації господарства, пов'язаний з чітко локалізованим, дискретним розміщенням на­півруральних виробництв та відповідним розселенням населення і лініями основних транспортно-економічних зв'язків (магістралей) між ними. Осередки напівруральних виробництв часто стають ядрами подальшої концентрації господарства. З часом вони притягу­ють до себе підприємства обробних галузей та обслуговуючих сфер, що призводить до формування потужних групових систем розселен­ня та агломерацій. Яскравий приклад таких процесів — господарсь­ке освоєння гірничодобувних басейнів. Геоекологічна ситуація в районах розвитку напівруральних га­лузей, як правило, складна й проблемна. Вона зумовлена особливо­стями розробки того чи іншого виду сировини і часто супровод­жується докорінними змінами природного ландшафту і формуван­ням своєрідних техногенних ландшафтів. Характерні гострі протир­іччя між природним середовищем і суспільним виробництвом.

Неруральні галузі переважно концентруються у містах та райо­нах високої господарської освоєності. Вони становлять основу міського життя. Розвиток неруральних галузей тісно взаємопов'яза­ний з процесом урбанізації. Найбільш характерною рисою терито­ріальної організації неруральних галузей виступає найвища просто­рова концентрація основних виробничих фондів та населення. На відміну від руральних галузей з їх повсюдним розміщенням та на­півруральних — з осередковою локалізацією, для розміщення неру­ральних виробництв вирішальним фактором стає економіко-гео-графічне положення як найбільш вигідна прив'язка за певною су­мою просторових виробничих (економічних) відносин до інших підприємств, взаємодія з якими необхідна для кожного з них. Гео­екологічна ситуація в районах з преважним розвитком неруральних галузей визначається соціально-економічними та-технологічними факторами.

Руральні, напівруральні та неруральні галузі мають істотні відміни і щодо формування просторових соціально-економічних си­стем. Руральні галузі характеризуються певною інертністю і здебіль­шого формують господарський фон(господарське поле) по відношенню до потужних господарських осередків, центрів, комплексів. Напівруральні галузі виступають як ядра конденсації господарської діяльності. Зрозу­міло, що не всі з цих " ядер" стануть потужними центрами, містами та агломераціями. Значна їх частина так і залишається " осередками". Неруральні ж галузі практично повсюдно відіграють роль полюсів зростання, тобто викликають інтенсивну концентрацію населення і господарства чи навпаки — супроводжують і посилюють первинну концентрацію населення (урбанізацію). Взаємодія полюсів зрос­тання, ядер господарської конденсації та фонових галузей у часі та просторі, процес становлення і розвитку відповідних терито­ріальних структур і систем і визначають основний зміст територіальної організації суспільства

Запам’ятайте:

● Взаємодія життєдіяльності населення з природним середовищем може мати безпосередній чи опосереднений характер: безпосередньо пов’язані з природним середовищем розселення населення та галузі первинного сектору – сільського і лісового господарства, добувної індустрії.

● Види господарської діяльності за ступенем їх пов’язаності з природним середовищем поділяють на руральні – безпосередньо пов’язані з природним середовищем, напівруральні – орієнтовані на використання окремих видів природних ресурсів, неруральні – слабо пов’язані з природним середовищем (С.Я. Ниммік, 1984).

● Руральність – неруральність різних видів господарської діяльності визначає особливості територіальної організації господарства та ступінь соціально-екологічних протиріч.

● Руральні види господарської діяльності поширені на територіях, що мають значні площі земель, придатних для обробітку, пасовищних, рекреаційних та лісових земель. Екологічні конфлікти між людиною і природою тут, як правило, найменші.

● Напівруральні види економічної діяльності характерні для осередків і районів корисних копалин, лісопромислових територій, районів інтенсивного рибного та мисливського промислу. В осередках і районах напівруральних галузей спостерігається напружена й кризова геоекологічна ситуація, яка часто сягає катастрофічних меж в ареалах гірничодобувної промисловості.

● Неруральні галузі зосереджуються у містах та урбанізованих ареалах. Рівень конфліктів між людиною і природою тут в цілому достатньо високий, але його можна регулювати.

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть безпосередній та опосереднений вплив природного середовища на життєдіяльність суспільства. Наведіть приклади прямої та опосередненої взаємодії суспільства з природою.

2. Як систематизують види господарської діяльності суспільства за ступенем їх пов’язаності з природним середовищем?

3. Поясніть характер взаємодії з природним середовищем руральних, напівруральних та неруральних галузей господарства.

4. Характеризуйте особливості територіальної організації господарства, пов’язані з руральними галузями.

5. Як впливають на територіальну організацію господарства напівруральні галузі?

6. Поясніть особливості територіальної організації господарства за умови переважного розвитку неруральних галузей.

7. Порівняйте значення та функції руральних, напівруральних і неруральних галузей у формуванні та розвитку господарських комплексів.