Особливості кореляційних досліджень у психології

КОРЕЛЯЦІЙНИМ ДОСЛІДЖЕННЯМ називають пасивно дослідження, спрямоване на підтвердження або спростування гіпотези про статистичний зв’язок між двома або більше змінними і психологічний прогноз на основі визначених інтеркореляцій.

Використання:

- у випадку ускладнення предмета, коли організація активних експериментальних дій неможлива, утруднена або небажана, оскільки процеси, що досліджуються, можуть утратити якісну специфіку, якщо їх штучно ізолювати. Наприклад, досить важко, а з етичних міркувань і неможливо, дослідити каузальні зв’язки між розлученням батьків і розвитком певних особистісних характеристик дітей або, скажімо, між порядком народжуваності й інтелектом. Тут можливо установити тільки статистичні зв’язки.

- дає змогу швидко провести дослідження, зекономити гроші й час.

Типи кореляційних досліджень:

1. Порівняння двох груп (природних або рандомізованих).

2. Одновимірне дослідження однієї групи в різних умовах (наприклад, дослідження рівня стурбованості дітей при переході з дитячого садка до школи).

3. Кореляційне дослідження попарно еквівалентних груп.

4. Структурне кореляційне дослідження (наприклад, дослідження впливу статі дитини і батьків на подібність їхніх особистісних рис, скажімо, рівня нейротизму. Обчислюють чотири основних коефіцієнти кореляції: мати дочка; мати син; батько дочка; батько син і два додаткових: син дочка; мати батько).

5. Лонгітюдне кореляційне дослідження (впливаюча змінна – час).

План кореляційного дослідження:

Висування гіпотези про наявність статистичного зв’язку між психічними властивостями індивідуума і певними зовнішніми ознаками поведінки або психічними станами (процесами).

Плани кореляційних досліджень часто розглядають як форми контролю при отриманні емпіричних даних, тобто як аналог форм експериментального контролю. Такі плани містять:

- план виміру основних змінних;

- форми контролю діапазону їхніх проявів;

- форми контролю побічних змінних, які обумовлюють змішування змінних.

Контроль побічних змінних у кореляційному дослідженні:

1) складання однорідних груп, які вирівняні за усіма параметрами, крім одного, що цікавить дослідника. При цьому кількість однорідних підгруп дорівнює кількості рівнів побічних змінних.

Наприклад, у відомому дослідженні впливу порядку народжуваності на інтелект відмінності, скажімо, між 2 і 5 дитиною порівнювалися в межах однорідних груп сімей, які мали 5, 6, 7 і більше дітей. Це дозволило уникнути змішування досліджуваних змінних із побічною змінною соціально-економічним становищем сім’ї, оскільки сім’ї з низьким соціально-економічним статусом мають, як правило, більше дітей і гірші умови життя, які в цілому можуть негативно позначитися на рівні розвитку дітей. І дійсно, в цьому дослідженні було показано, що якщо досліджуються групи з різною кількістю дітей в сім’ях, виявляється кореляційний зв’язок між зниженням показників інтелекту і збільшенням чисельності сім’ї.

2) підбір пар досліджуваних, які вирівняні за побічною змінною, коли кожному індивіду однієї групи підбирається індивід другої групи з такими ж побічними характеристиками (при невеликій кількості досліджуваних); при цьому виникає загроза нерепрезентативності вибірки, оскільки чим більше побічних змінних, тим менше можна підібрати досліджуваних з їхніми рівними значеннями.

У цілому контроль у кореляційних дослідженнях є статистичним, що означає:

- більш-менш повне охоплення у вибірці всіх рівнів випадкових варіацій побічних змінних;

- розгляд емпірично отриманого коефіцієнта кореляції між змінними як міра оцінки 0-гіпотези (про відсутність зв’язку між двома чи більше показниками вибірки).

Водночас на відміну від квазіекспериментальних схем де і на кому проводити дослідження, в яких встановлюється причинно-наслідковий зв’язок між змінними на основі контролю post-factum, в кореляційних дослідженнях такий контроль, як правило, відсутній.

Обробка та інтерпретація даних:

1. Якщо вимірювання зроблені за дихотомічною шкалою, то для підрахування щільності зв’язку між ознаками використовують коефіцієнт j.

2. Для даних порядкової шкали використовують коефіцієнт рангової кореляції Спірмена.

3. Якщо одна шкала дихотомічна, а інша інтервальна, використовують бісеріальний коефіцієнт кореляції.

4. Якщо дослідник вважає, що зв’язок між змінними нелінійний, обчислюють кореляційне відношення, яке характеризує показник нелінійної статистичної залежності.

Теорія кореляційного дослідження, заснована на уявленнях про міри кореляційного зв’язку, розроблена К. Пірсоном.