Регіональна специфіка та мовленнєвий етикет

Загальноукраїнські правила та норми мов­леннєвого етикету поширені на всіх теренах, де прожи­вають українці, але поряд з ними, не замінюючи, а рад­ше доповнюючи їх, вживаються й дещо відмінні засоби " поштивного" спілкування, засновані на місцевих тра­диціях, звичаях, обрядах і віруваннях. Такі відмінності існують у мовленнєвому етикеті в західних областях України, зокрема Галичини.

На мовленнєвий етикет галичан істотно вплинула на­родна культура місцевих етнічних груп: гуцулів, бойків, покутян, опілян, а також західноукраїнська літератур­на традиція, зрештою — і запозичені від сусідів-поляків елементи підкресленої ґречності (прошу; перепрошую; прошу пана; прошу дуже; вельми вдячний; даруйте; гарно дякую; файно дякую; красно (красненько) дякую; наразі дякую; гратулюю тощо). Такі слова чемності, ввічливості надзвичайно частотні.

Нині спостерігається повсюдна активізація вживан­ня на західноукраїнських землях ледве не заборонених за часів тоталітаризму звертань пане, пані, панове. Якщо на сході України використання їх закріпилося переважно в офіційно-діловій сфері (звертання до іно­земних гостей, високопоставлених урядовців, учасників зборів і засідань тощо), то на заході держави ці звертан­ня знову стали побутовими, загальноприйнятими. їх можна почути на вулиці, у магазині, на ринку, в авто­бусі й електричці, в школі.

Як на сході, так і на заході близькі знайомі з різної нагоди (на релігійне свято, іменини, день народження, при зустрічі) зичать одне одному добра, щастя, здо­ров'я. Формули цих побажань загальноприйняті: " Дай, Боже, щастя і здоров'я! " На Галичині ж слово дай змінюють на частку най: — " Най Бог боронить! " Для підтвердження: " Най нам Біг хоронить кожного доб­рого чоловіка..." (В.Стефаник). Улюблене побажання галичан: " Всіляких гараздів! " — можна почути не лише у святкові дні. Частими побажаннями є діалектні, але достатньо узвичаєні: " Аби-с-мо були дужі"!; " Аби-с-мо діждали за рік! "

Висловлюючи задоволення з певної нагоди (видужан­ня, народження дитини тощо), галичани вдаються до християнської фразеології: " Йой, не кажіть, ніби хату ангели перелетіли! "

Добрі побажання нерідко супроводжуються фразеологізованим висловом бо ви (ми) того варті. Останнім часом, зокрема, він, а також вислів усіляких гараздів та інші звучать у передачах українського телебачення і радіо.

Мовленнєва практика засвідчує: все цінне, що накопичено в різних регіонах України, є загальним надбанням і може бути використано для подальшого розвою рідної мови.