Запрошення

Комунікативний зміст запрошення полягає у зверненні до адресата з проханням прибути до адресанта або в якесь місце з певною метою — в гостину, на урочистості, презентацію, зма­гання, концерт тощо.

Запрошення на " малі" заходи, тобто з невеликою кількістю присутніх, роблять усно — безпосередньо або телефоном. На " великі" заходи запрошують у письмовій формі. Письмові запрошення потрібно висилати завчасно, щоб адресат мав мож­ливість спланувати свої справи. Запрошення не передають че­рез 3-тю особу. Неетично запрошувати когось у присутності осіб, яких це запрошення не стосується.

Залежно від характеру комунікативної ситуації, намірів адре­санта тощо застосовуються різні формули запрошення. їх поді­ляють за стильовою тональністю на нейтральні: (Я) запрошую тебе (Вас)...; Я хочу (хотів би) запросити тебе (Вас)...; підвищені: Дозволь (те) запросити тебе (Вас)...; Маю честь запросити тебе (Вас)...; знижені: Приходь (те), будь ласка!; Коли ласка, заходь (те)!; Прошу заходити; Заходь (те)!; Хо­дімо!

Виражене у формі питального речення запрошення звучить некатегорично, так би мовити, несміливо, нерішуче і водночас із підвищеним рівнем чемності: Чи можу (міг би) запросити Вас...?; Чи не погодитесь (не дасте згоди) запросити Вас...?; Ви дозволите (не дозволите) запросити Вас...?

Для позитивної відповіді адресат використовує репліки Дя­кую!; Вдячний за запрошення!; Добре!; З радістю!; З великим задоволенням!; Домовились!; Згоден!; Згода!; Не відмовлюся! тощо. Ці слова і словосполучення можуть бути продовжені трансформованим повторенням того, що сказав, запрошуючи, адресант, наприклад: Дякую! Я прийду обов'язково (Домови­лись! Зустрінемось у.-)-

Негативну відповідь, тобто відмову, можна дати за допомо­гою таких стереотипних фраз: Дякую, але не можу (не маю такої можливості); Я б із радістю, але мені не дозволяє час; Даруйте, я вимушений відмовити Вам через незалежні від мене причини; Ні, я не зможу. Але дякую за запрошення!; Вибачте, про це не може бути й мови! Дякую! Відмовлятися від запрошення треба відразу, а не спочатку спитавши, хто ще запрошений (це має сказати той, хто запрошує). Вибачитися за відмову й подякувати за запрошення доречно в будь-якому разі.

Ухильна відповідь на запрошення може звучати так: Дякую, може (можливо), прийду; Вдячний за запрошення! Але (мені) треба подумати; Твердо не обіцяю: не знаю, як складуться обставини; Як матиму можливість, прийду. Дякую!

Якщо Вас не запросили кудись, а Вам конче потрібно там побувати, то найкраще спочатку зателефонувати і домовитися про свої відвідини. Узагалі, якщо Ви не найближчий сусід, родич, друг, то, йдучи до когось на роботу, додому тощо, треба заздалегідь повідомляти про свій прихід.