Прохання. Наказ

Спонукальна мовленнєва дія у ввічливій формі з метою чогось домогтися від адресата називається проханням. Наказ (розказ) — це розпорядження, вказівка, настанова тощо. Відмінність між проханням і наказом полягає в тому, що обов'язковим елемен­том прохання є ввічливість. Вона передається мовними (інто­нація, слова ґречності), а також позамовними (погляд, вираз обличчя, поза) засобами. Але оскільки і прохання, і наказ є спо­нуканням, то основною граматичною формою вираження обох цих мовленнєвих дій є дієслово імперативного (лат. — " владний") — наказового способу дії, наприклад: передай (те); читай (те); переглянь (те); принеси (-іть).

У спілкуванні рекомендують уникати імперативних форм, аби не зачіпати в душі співрозмовника струнки особистої гід­ності, не нагадувати йому про становище підлеглого тощо, і це правильно.

Українська мова має низку засобів пом'якшення наказовості. Варто знати, що дієслова недоконаного виду звучать менш категорично, ніж доконаного: Сідайте і розказуйте про свої справи і Сядьте і розкажіть про свої справи. Пом'якшують імперативність частки - но і -бо, наприклад: Переглянь (те) -но цей матеріал; Не зволікай (те) -бо з цією справою! Дуже бажа­но у фразах із дієсловами в наказовій формі вживати слова і зво­роти ввічливості, наприклад: Організуй (те), будь ласка...; Зро­би (-іть) ласку, організуй (-те)...; (Я) дуже прошу тебе (Вас): ор­ганізуй (те)...

У нашій мові є синтаксичні конструкції, які дають мож­ливість " обійти" наказову форму 2-ї особи і поставити потрібне дієслово у формі наказового способу, але 1-ї особи множини. Ця форма створює ілюзію спільної дії — за участю адресата й адресанта, тобто не лише " виконавця", а й " замовника", " розпорядника": Пане Никончук! Виконайте це завдання до кінця тижня! і Пане Никончук! Виконаймо це завдання до кінця тижня!

Читач розуміє, що і в першому, і в другому разі завдання доведеться виконувати Никончукові, а не тому, хто Никончу-ка до цього спонукає. Але, погодьмось, почути слово виконай­мо приємніше, ніж виконайте.

Існують типи спонукальних синтаксичних побудов етикет­ного характеру, які не потребують використання наказового способу дієслова, наприклад: Прошу (Вас) виконати це завдання до кінця тижня; Я (дуже) хочу (хотів би), щоб це завдання було виконане до кінця тижня; (Чи) Ви могли б (Чи не могли б Ви) виконати це завдання до кінця тижня?; (Мені) дуже потрібно, щоб Ви це завдання виконали до кінця тижня.

Не треба забувати і про лексику, вживану в цих моделях. Якщо сказати Я вимагаю виконати це завдання до кінця тиж­ня, то, хоч у цій фразі й не буде дієслова у наказовій формі, вона погано сприйматиметься співрозмовником. Це ж стосуєть­ся й інтонації. Залежно від неї, Прошу виконати! може звуча­ти не краще, ніж Вимагаю виконати!

Формулами позитивних реплік-відповідей на прохання є: Прошу; Будь ласка; Добре; Із (великим) задоволенням; Зви­чайно; (Я) постараюсь це зробити; Доведеться виконати; Що ж, зроблю тощо.

Відмовні етикетні відповіді на прохання звучать: Вибач(те), (я) не можу (не маю можливості); Даруй(те), але я змушений тобі (Вам) відмовити; Я б із радістю (мені дуже хотілося б), але...; На жаль (шкода), я цього не можу (не зумію) зробити. Вибачайте!