Тема 2. Система УТР

Структура системи УТР.

Особливість управління трудовими ресурсами полягає у потребі всебічно враховувати інтереси особистості, підприємства (організації, фірми), всього суспільства.

Об’єктом управління трудовими ресурсами є суспільні відносини, їх формування, розподіл, перерозподіл та використання. Управління трудовими ресурсами у загальній системі управління економікою – складна динамічна підсистема. Вона пов’язана з виробничо-технологічною структурою господарства, інституціональною структурою економіки і соціальною структурою суспільства.

Механізм функціонування елементів соціально-економічної системи забезпечується комплексом різних видів управління. За кінцевим результатом у сфері управлінських рішень з боку господарських органів і головним є використання трудових ресурсів. Водночас важливе значення має управління процесами, що спрямовані на забезпечення повної зайнятості працездатного населення.

Суб’єктом управління трудовими ресурсами у широкому розумінні є держава, профспілки, трудові колективи.

Основні закони управління трудовими ресурсами:

– закон спеціалізації управління, на державному рівні його дотримуються відповідні державні органи: міністерства, відомства, що вирішують певні проблеми (Міністерство освіти і науки України, Міністерство праці та соціальної політики);

– закон інтеграції-управління – полягає в координації діяльності більшості державних органів в управлінні;

– закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління (узгодження державного і регіонального управління);

– закон економії часу в управлінні, або закон управління робочим часом;

– закон демократизації управління, який відображає співвідношення влади й підпорядкованості.

Управління трудовими ресурсами враховує також дію економічних законів (попиту й пропозиції, закону вартості тощо), законів соціології, психології і використовує найзагальніші закони кібернетики (закон зворотного зв’язку, закон оптимізації, закон пристосування систем до зовнішнього середовища)

Вихідною методологічною базою формування мети управління й соціально-економічними процесами є Конституція України та прийняті й дна її основі закони.

Основна мета управління трудовими ресурсами закріплена у Конституції і гарантує громадянам України право на працю відповідно до уподобань, здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням суспільних потреб.

Мета управління трудовими ресурсами є сукупністю взаємозв’язаних суспільних і особистих інтересів громадян, спрямованих на задоволення потреби у праці та ефективному використанні.

Система управління трудовими ресурсами має більш конкретні завдання. Вони виражають забезпечення оптимальної зайнятості працездатного населення, у т.ч. залучення до суспільного, кооперативного і приватного виробництва працездатного населення; його працевлаштування, задоволення життєвої необхідності громадян у праці; оптимізацію територіальної зайнятості, регулювання міграційних процесів та ін.

Задоволення потреб економіки в трудових ресурсах – це не тільки їх формування, розподіл і перерозподіл, а й забезпечення збалансованості робочих місць і трудової сили.

Підвищення ефективності використання трудових ресурсів в економіці можливе при систематичному контролюванні їх використання, проведенні заходів щодо скорочення плинності кадрів, поліпшення умов і охорони праці, скорочення ручної праці та ін.; координації наукових досліджень з проблем працезабезпечення і працевикористання тощо.

На підсистему формування робочої сили покладаються:

– управління процесом відтворення населення, у т.ч. стимулювання народжуваності, поліпшення становища жінок-матерів, піклування про стан здоров’я людей;

– управління процесом підготовки робочої сили, зокрема загальноосвітня підготовка, професійна орієнтація, підготовка робочих кадрів безпосередньо на виробництві, у системі професійно-технічної освіти, у системі вищої і середньої спеціальної освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовка фахівців;

– управління процесом відтворення робочої сили (оплата праці, суспільні фонди споживання, забезпечення продуктами харчування та продовольчими товарами, розвиток сфери послуг, використання вільного часу).

Організаційна структура державних органів влади і УТР.

Держава, що функціонує через відповідні органи управління трудовими ресурсами, впливає на демографічні процеси, здійснює підготовку і перепідготовку кадрів, удосконалює організаційно-правові форми працезабезпечення, регламентує і контролює використання трудових ресурсів.

Підсистема управління процесом розподілу трудових ресурсів здійснює:

– управління процесом створення робочих місць у матеріальному виробництві та невиробничій сфері;

– управління первинним розподілом робочої сили (розподіл випускників середніх загальноосвітніх шкіл та системи професійно-технічної освіти, спеціалістів з вищою та середньою спеціальною ї освітою);

– управління перерозподілом робочої сили: а) через службу зайнятості, у бюро працевлаштування; б) організований набір працівників; в) переміщення робочої сили у межах галузі, об’єднання, територій тощо.

Підсистема управління процесом використання робочої сили здійснює:

– управління технічним процесом (механізація та автоматизація виробничих процесів, у т.ч. скорочення ручної і важкої праці); впровадження передових технологій; атестацію та раціоналізацію робочих місць; винахідництво та раціоналізацію праці;

– управління науковою організацією праці, а саме: розподіл та кооперацію праці, удосконалення методів організації праці та робочих місць, нормування праці, ефективне використання робочого часу, поліпшення дисципліни, умов та охорони праці, матеріальне та моральне стимулювання;

– управління економікою праці: планування продуктивності праці та чисельності працівників; організація оплати праці, у т.ч. співвідношення зростання продуктивності праці і заробітної плати.

Метою державного управління трудовими ресурсами є: задоволення потреб економіки у кваліфікованих кадрах; забезпечення ефективної зайнятості працездатної частини населення, його розподілу за сферами застосування праці, територією; ефективне використання трудових ресурсів.

Функціями державного управління трудовими ресурсами на макроекономічному рівні є кадрове, правове, фінансове, науково-методичне, інформаційно-технічне забезпечення керівництва, що можна вважати своєрідними підсистемами управління.

Функціями управління трудовими ресурсами на мікрорівні (відповідно до функцій управління) є:

– прогнозування (обстеження середовища, визначення цілей, передбачення можливих ситуацій, узгодження державних дій і потреб у трудових ресурсах);

– організаційна (розподіл роботи відповідно до обов’язків, розподілив обов’язків відповідно до посад, групування посад у структурі управління);

– комплектація кадрів (визначення потреб у людських ресурсах, пошук і відбір кандидатів, підготовка та навчання персоналу);

– мотивація (визначення норм діяльності, справедливі заохочення та покарання працівників).

В Україні функціонують органи загального, спеціального та галузевого управління трудовими ресурсами. Загальні органи управління – Президент, його адміністрація. Кабінет Міністрів і обласні державні адміністрації, що координують діяльність галузевих систем та інших організаційно-правових форм управління із загальних питань їх організації та функціонування як у загальнодержавному, так і в місцевому масштабах. Органами спеціального управління є міжвідомчі організації, які забезпечують міжгалузеву координацію із спеціальних питань, які є загально галузевими для всіх (наприклад, праця і заробітна плата, матеріально-технічне постачання тощо). Органи галузевої компетенції розв’язують тільки власні питання. Такими органами є Міністерство праці і соціальної політики та підпорядковані йому підрозділи, підприємства і організації. Галузі економіки України мають свої організаційно-правові форми управління трудовими ресурсами, що визначаються їх організаційною, економічною і технічною специфікою.

Законодавча влада управління трудовими ресурсами представлена Верховною Радою, де функціонують комітети з питань оплати праці, зайнятості, соціального захисту населення.

Виконавчу владу здійснює Уряд України (Кабінет Міністрів), який формується Президентом. Уряд формує міністерства, комітети,: відомства, які спеціалізуються на розв’язанні функціональних завдань. Виконавча влада забезпечує виконання законів.

Судові органи здійснюють правосуддя, розв’язують трудові конфлікти в колективах. До судової влади належать суди Конституційний, Верховний, Господарський, а також Міністерство юстиції. У розв’язанні соціально-трудових проблем важливу роль відіграють профспілки. Багато проблем управління трудовими ресурсами розв’язуються з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації праці, членом якої є і Україна.

Центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення.«єдиної державної політики зайнятості, соціального захисту є Міністерство праці та сигнальної політики України, а також відділи праці обласних і районних рад народних депутатів. Міністерство працює у взаємодії з органами виконавчої влади областей, міст Києва та Севастополя і з громадськими організаціями. Основні завдання Мінпраці та соціальної політики: розробка політики у соціально-трудовій сфері; координація всієї роботи соціально-трудової сфери країни; визначення основних напрямків соціальної політики уряду; формування правової та нормативної бази регулювання соціально-трудових відносин; участь у підписанні Генеральної та галузевої угод; регулювання ринку праці та зайнятості населення.

Підвідомчими організаціями Міністерства праці та соціальної політики є Державна служба зайнятості, Інститут з проблем параграма зайнятості населення. Інститут з проблем соціального захисту населення, Управління народонаселення і політики, зайнятості,.Інститутку соціально-трудових відносин, Національна рада соціального партнерства, Національна академія Прагу, Інститут соціально-трудових відносин (м. Луганськ), Центральне бюро нормативів з питань праці, Інститут підготовки та підвищення кваліфікації кадрів та ін.

Поряд із системою Міністерства праці та соціальної політики України функції управління трудовими ресурсами виконують також Міністерство освіти і науки України, Міністерство фінансів. Міністерство економіки, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму, Міністерство охорони здоров’я та підпорядковані їм об’єднання, підприємства, установи та організації.

Трудові колективи підприємств, організацій, установ є первинною ланкою системи управління трудовими ресурсами країни, а також регіональних і галузевих систем. Основні їх завдання:

– визначення потреб у кадрах, їх чисельності і професійно-кваліфікаційного складу, джерел працезабезпечення;

– забезпечення відповідності кадрів вимогам сучасного виробництва, організація підготовки, і перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

– розробка заходів щодо ефективного використання створеного виробни­чого потенціалу;

– формування стабільних трудових колективів, здатних добиватися високих кінцевих результатів;

– атестація та раціоналізація робочих місць, скасування зайвих і неефективних робочих місць;

– створення сприятливих умов праці і побуту для працівників.

Нормативно-правова база і ресурсне забезпечення УТР

Інформацію про управління трудовими ресурсами поділяють на оперативну, розробку, дослідницьку та орієнтовну.

Оперативна інформація зазвичай надходить від відповідних об’єктів і включає дані: про населення, робітників та службовців, зайнятих у галузях господарства регіону, на підприємствах, в об’єднаннях, організаціях; про учнів випускних класів середніх шкіл, системи професійно-технічної освіти, студентів вищих і середніх спеціальних, закладів та ш.; про пенсіонерів і непрацездатне населення працездатного віку.

Розробна інформація формується на основі оперативної. До неї належать: поточний баланс трудових ресурсів; прогноз населення за статтю та віком для області, міст, районів; прогноз потреби у робочій силі для галузей економіки.

Дослідницька інформація нагромаджується на основі матеріалів управлінських перевірок і економіко-соціологічних досліджень. Вона є досить трудомісткою і важливою, оскільки підвищує можливості обґрунтованого управління трудовими ресурсами, у багатьох випадках є єдиним джерелом необхідних відомостей з того чи іншого питання.

Орієнтовна інформація утворюється внаслідок складання прогнозів економічного та соціального розвитку регіонів, цільових комплексних програм («Праця», «Скорочення застосування ручної праці» та іншій Вона включає додаткові дані, наприклад, про структуру джерел формування трудових ресурсів, атестацію робочих місць та збалансованість з кількістю робітників, про потребу у кваліфікованих робітниках тощо.

Правове забезпечення системи управління трудовими ресурсами спрямоване на:

– дотримання, виконання та використання норм чинного законодавства в галузі праці, трудових відносин;

– регулювання трудових відносин між роботодавцями та найманими робітниками;

– захист прав та інтересів безробітних;

– підготовку пропозицій щодо зміни чинних або відміни застарілих нормативних актів з питань трудових ресурсів.

До нормативно-методичних належать документи: нормативно-довідкові, організаційні, організаційно-розпорядчі та організаційно-методичні, технічні; техніко-економічні та економічні.

Профспілки впливають на управління трудовими ресурсами через реалізацію погоджених з державою і роботодавцями економічних та соціальних програм, дотримання гарантій оплати праці, тривалості робочого часу та відпочинку, регулювання ринку праці і створення умов для ефективної зайнятості, забезпечення, згідно з договорами, на виробничому рівні визначених умов для ефективного використання трудового потенціалу.

Угоди й колективні договори мають силу міжгалузевих, галузевих та локальних нормативних актів, якими регулюються соціально-трудові відносини і які є обов’язковими як для сторін, що їх підписали, так і для органів, котрі повинні вирішувати колективні та індивідуальні трудові спори.

Профспілки разом з урядом беруть участь у розробці норм трудового законодавства.

Найважливіші постанови уряду з питань праці і заробітної плати приймаються разом з профспілками, без згоди профспілкової організації і місцевих профспілкових комітетів \не допускаються звільнення робітників і службовців з ініціативи адміністрації.

Питання для самоконтролю:

Що означає поняття «управління» як процес та соціально-економічне явище?

Якими є функції управління соціально-економічними об’єктами?

Які ви знаєте основні компоненти системи управління?

Що є об’єктом управління трудовими ресурсами?

Які взаємозв’язки існують між управлінням трудовими ресурсами та виробничо-технологічною структурою господарства, інституціональною структурою економіки, й соціальною структурою суспільства?

Що є суб’єктом управління трудовими ресурсами?

Що являє собою підсистема управління, які її головні завдання?

Якими є значення і особливості управління трудовими ресурсами у загальному процесі економічного регулювання господарства та становлення ринкових відносин в Україні?

Які ви знаєте елементи державної системи управління трудовими ресурсами?

Що таке підсистема формування робочої сили, які її складові?

Що таке підсистема управління процесом розподілу трудових ресурсів, які її складові?

Що таке підсистема управління використанням робочої сили, які її складові?

Якими є функції управління трудовими ресурсами України на макроекономічному рівні?

Як здійснюється правове регулювання суспільно-трудових відносин?

Якими є функції управління трудовими ресурсами на мікроекономічному рівні?

Які елементи соціальної структури суспільства безпосередньо впливають на об’єкт управління трудовими ресурсами?

Якою є структура державних, регіональних та галузевих органів управління трудовими ресурсами України?

Як здійснюється інформаційне забезпечення системи управління трудовими ресурсами?

Якими є основні методи роботи профспілок в управлінні трудовими ресурсами?

Яку роль відіграють науково-дослідні установи та наукові дослідження у забезпеченні органів управління трудовими ресурсами необхідною інформацією?

Якою є технологія прийняття та реалізації рішень в управлінні трудовими ресурсами на різних рівнях суспільної системи?

Як здійснюється організація взаємодії всіх суб’єктів управління трудовими ресурсами на макроекономічному рівні?