Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 7. Ринок праці в системі УТР






 

Ринок робочої сили можна назвати ринком функціонуючої робочої сили, чи ринкомпраці. Ринок, праці в даному контексті – це тільки ті товарно-грошові відносини, що зв’язані:

– по-перше, з попитом на робочу силу, обумовленим попитом на товар у суспільстві;

– по-друге, зв’язані з використанням професійних затребуваних здібностей і їхньою винагородою.

Об’єктом обміну виступають здібності до праці, чи функціонуюча робоча сила.

Ринок праці – це соціально-економічна категорія, що включає в себе історично сформований специфічний суспільний механізм, що реалізує визначений комплекс соціально-трудових відносин, що сприяє встановленню і дотриманню балансу інтересів між працюючими, підприємцями і державою. Таким механізмом є модель попиту та пропозиції робочої сили (праці).

Ринок праці – це динамічна система, що включає в себе комплекс соціально-трудових відносин із приводу умов наймання, використання й обміну робочої сили на життєві засоби і механізм його самореалізації, механізм попиту та пропозиції, що функціонує на основі інформації, що надходить у виді змін ціни праці (заробітної плати).

Залежно від цілей аналізу структура ринку праці визначається різними ознаками.

За зазначеним критерієм можна виділити наступні компоненти:

– суб’єкти ринку праці;

– економічні програми, рішення і юридичні норми, прийняті суб’єктами;

– ринковий механізм (попит та пропозиція робочої сили, ціна робочої сили, конкуренція);

– безробіття і соціальні виплати, зв’язані з нею;

– ринкова інфраструктура.

Суб’єкти ринку праці– це наймані робітники (і їхні об’єднання – профспілки), роботодавці (підприємці) і їхні союзи, держава і її органи.

Ринкова інфраструктура (п’ятий компонент) – це сукупність інститутів сприяння зайнятості, профорієнтації, профпідготовки і.перепідготовки кадрів; мережа фондів, центрів зайнятості (бірж праці), центрів підготовки і перепідготовки робочої сили і т.д.

Особи, охоплювані поняттям «зайняті», не усі задіяні у сферу ринкових соціально-трудових відносин. Зайняті індивідуально-трудовою діяльністю (ИТД), так само як і особи вільних професій, не продають своїх здібностей до праці і не виступають як роботодавців на постійній основі. Тому вони не є суб’єктами ринку праці, хоча і мають робочу силу. Свої здібності вони направляють на створення речей, що потім реалізують як свої на ринку чи товарів споживають самі.

Механізм ринку праці – це взаємодія й узгодження різноманітних інтересів роботодавців і працездатного населення, що бажає працювати за наймом на основі інформації, одержуваної у виді змін ціни праці (функціонуючої робочої сили). Його структура включає попит на працю, пропозицію праці, ціну праці, конкуренцію.

На ринку праці попит – це потреба роботодавців у працівниках для виробництва товарів і послуг у відповідності з попитом в економіці. Пропозиція робочої сили складається з зайнятих найманих робітників і тієї частини працездатного населення, що бажає працювати і може приступити до роботи на основі ринкових принципів з урахуванням розташовуваного доходу і можливостей використовувати свій час.

Ринок праці – складне багатопланове явище, що включає в себе економічні, юридичні, соціальні і психологічні відносини і фактори.

Перший вид – ринок праці, орієнтований на територіальний рух робочої сили, тобто на заповнення робочих місць шляхом переміщення працівників між фірмами (підприємствами).

Другий сектор – «периферія»– вторинний ринок праці. Для нього характерна часткова зайнятість, праця протягом неповного робочого часу, сезонність робіт, робота з короткострокових контрактів, робочі місця не престижні, трудомісткі, примітивні, рівень оплати праці низький, можливості для професійного росту обмежені, соціальний захист слабка, профспілки, як правило, відсутні.

Третій сектор поєднує безробітних. Це трудовий резерв для першого і другого секторів, тобто безробітні можуть поповнити ряди як первинного, так і вторинного ринку.

За ступенем державного впливу на ринок робочої сили у вузькому змісті можна виділити два сегменти:

– ринок, контрольований, регульованою державною службою зайнятості;

– неконтрольований ринок робочої сили.

Можна виділити і більш вузькі сектори ринку праці. Робоча сила має деяку специфіку в залежності від статі і віку, здоров’я і рівня кваліфікації. По цих ознаках виділяють наступні сегменти:

– жіноча робоча сила;

– робоча сила молоді, особливо підлітків;

– робоча сила людей похилого віку;

– робоча сила інвалідів.

При росту витрат виробництва за рахунок підвищення заробітної плати (за інших рівних умов) збільшується вартість виробів, створюваних додатковими трудовими витратами, і зменшується прибуток. Роботодавцям така ситуація невигідна і вони скорочують прийом робітників. Ця зворотна залежність виражає чинність закону попиту на працю. У тому випадку, коли ціна праці може улаштувати і роботодавців, і продавців робочої сили, говорять, що ринок знаходиться в рівновазі. Перетинання кривих попиту та пропозиції показує, що існує лише одна ціна, при якій плани продавців і покупців збігаються – це і є рівноважна ціна праці (чи заробітна плата). Отже, рівноважна ціна– це така ціна праці, при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції робочої сили.

Ринок праці виконує наступні функції:

– регулювання попиту та пропозиції праці; забезпечення зустрічі між продавцями робочої сили і покупцями (роботодавцями) для висновку договорів з метою з’єднання робочої сили з засобами виробництва (капіталом);

– забезпечення конкуренції між працівниками за робоче місця, а між роботодавцями за наймання робочої сили;

– установлення рівноважної (домінуючої) ціни;

– сприяння повної, але економічно ефективної зайнятості.

Функціонування ринку праці має наступні особливості, зв’язані з характером специфікою відтворення робочої сили:

– невіддільність права власності на товар - робочу силу від його власника;

– має місце відносно тривала взаємодія продавця (найманого робітника) і покупця (наймача) у порівнянні з ринком продовольчих товарів;

– наявність великого числа інституціональних структур,, особливого роду (розгалуженої системи законодавства, соціально-економічних програм, служб зайнятості, професійних союзів, об’єднань роботодавців і т.д.) породжує своєрідність відносин між суб’єктами ринку праці;

– високий ступінь індивідуалізації угод, зв’язаний з різним професійно кваліфікаційним рівнем робочої сили, розмаїтістю технологій і організації праці, переходом до контрактної системи наймання і т.д.;

– своєрідність в обміні робочої сили в порівнянні з обміном речового товару;

– для працівника відіграє важливу роль не грошові аспекти угоди, а саме:

– зміст і умови праці;

– гарантії збереження робочого місця;

– перспективи просування по службі і перспективи професійного росту;

– мікроклімат у колективі і т.д.

 

Американська модель (модель СІНА) У СІЛА історично проводиться політика підтримки конкурентного стану економіки, недопущення її високої централізації, заохочується активна роль підприємців, життєва установка працівників на індивідуальний успіх, на заробляння грошей.

Для американської політики зайнятості характерна орієнтація на високу територіальну мобільність працівників між підприємствами, на закінчену професійну підготовку в навчальних закладах (отриманий диплом, сертифікат), на визнання професійно-кваліфікаційного рівня працівників при зміні фірми, на прагнення звести виграти підприємства на виробниче навчання до мінімуму.

Японська модель. Відмітна риса японської моделі ринку праці – «система довічного наймання», що передбачає гарантії на весь термін трудової діяльності працівників. Ці гарантії результат сформованої практики відносин між найманими робітниками і підприємцями, власниками капіталу. Вони законодавчо не оформлені, але підтримуються профспілками; забезпечується лояльність останніх стосовно фірми.

Шведська модель. Своєрідність шведської моделі в активній політиці зайнятості, проведеної державою. Державні органи приділяють велику увагу підвищенню конкурентноздатності робочої сили через професійну підготовку і перепідготовку працівників, створення робочих місць як у державному секторі, так і шляхом субсидування приватних компаній, сполучення шукаючих роботу і вакантні місця, утому числі і через інформацію і профорієнтацію, виплату посібників по переїзду до нового місця роботи.

Російський ринок праці знаходиться в стадії становлення, тому його модель не знайшла ще чітких характеристик. Сьогодні з достатньою впевненістю можна затверджувати, що вона ближче до зовнішнього ринку праці і для цього маються визначені передумови.

По-перше, у Росії низька мобільність робочої сили з погляду її стихійного руху, що було зв’язано з високою монополізацією російської економіки, твердим державним регулюванням заробітної плати, слабкою її диференціацією в залежності від результатів праці. Крім того, впливала відсутність ринку житла, адміністративні обмеження на переїзд в інші міста.

По-друге, низька мобільність працівників у колишньому СРСР обумовлена високою часткою послуг, пільг за рахунок соціальних фондів підприємств, у залежності від стажу працівника.

До дестабілізуючих факторів відносяться:

– затяжний характер спаду виробництва, викликаний загальною кризою (кризою економічної і політичної систем, структурними деформаціями, розривом господарських зв’язків, поспішним широкомасштабним роздержавленням і приватизацією);

– ріст прихованого безробіття;

– стихійна і малоефективна конверсія оборонних виробництв;

– довільне скорочення військового контингенту під час відсутності оборонної доктрини (затягування військової реформи);

– неконтрольована міграція населення і робочої сили між країнами СНД і з гарячих крапок колишнього Радянського Союзу;

– недосконалість законодавчої бази;

– недостатній взаємозв’язок адміністративних і ринкових методів регулювання зайнятості;

– відсутність інформації про вакансії за межами місця проживання;

– висока вартість проїзду.

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність ринку праці в широкому змісті? Які форми його прояву й основний зміст кожної з них?

2. За яким критерієм структурується ринок праці? Дайте коротку характеристику кожному компоненту.

3. Покажіть дію механізму конкурентного ринку праці.

4. Назвіть особливості ринку праці в порівнянні з ринком товарів.

5. Покажіть (схематично) взаємодію факторів виробництва, формування доходу і відшкодування витрат робочої сили і засобів виробництва в ринковій економіці.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал