А вже недалечко червоне яєчко

(уривок)

Зацікавився писанкарством і з подивом довідався, що в Канаді, у провінції Альберта є пам’ятник Писанці, що американський ювелір з Лемківщини Іван Романи шин (мешканець Трої в штаті Нью-Йорк) виготовив писанку з чистого золота, оздобивши її 441 діамантом. Рубіном, сапфіром та іншими коштовними каменями. Довідався про писанкарів, котрі живуть в Канаді, Америці, Франції, Чехії, Словаччині, Польщі, про багаті експозиції писанок у зарубіжних музеях, конкурси писанок у Польщі, курси, де навчаються писанкарству, які щорічно влаштовує український центр Лос-Анджелеса, зрештою, - про музей писанок у нас на Гуцульщині, про багаті колекції у Почаївській Лаврі і те, що в недавні часи одна писанка на базарі в Космачі коштувала сорок копійок.

Довідався і замислився: а що я відаю про волинських писанкарів? Чи є вони на Волині?

Досі про Волинь і, зокрема, Полісся чув, як про край «золотих» та «рожових» крашанок. У моєму рідному селі їх фарбували найчастіше суботнього перед великоднього дня у цибулинні й лататті. Робила це мати, ми, діти, бігали і за лататтям, коли отримували дозвіл, і витягали крашанки з посудини з превеликим задоволенням.

Крашанка й понині найпопулярніша на Волині. Найчастіше курячі, качині, гусячі яйця фарбують у «рожовоє», цегловий або жовтий кольори тим же таки цибулинням («цибулником») і лататтям («латаччям», «лататечком»). В окремих селах зустрічалися й інші барвники – у Самарах Ратнівського, Кримному Старовижівського районів використовували молоде жито, у Гуті на Ратнівщині – омелу, вільхові шишки, у Кортелісах цього ж району – коріння волошки, у Ревелі та Журавлиному Старовижівського – синьку та зеленку.

Газета «Народний вісник» від 14 квітня 1927 року видрукувала перед великодні рекомендації: «Є три роди красок: хімічні, рослинні, купчі та рослинні збирані». Вона розповідає про найяснішу жовту, канаркову фарбу з кори молодої яблуні, з жовтих квітів; зелену – з коріння кропиви, зерна соняшнику, листя барвінку, молодого жита, сушених фіалок; червону – з лушпинок цибулі, буряка; помаранчеву – з цвіту крокуса; фіолетову – з цвіту темної мальви, кори чорної вільхи, ягід чорного безу, молодого листя чорного клена; чорну – з кори дубової, вільхової або чорниць, фарби з кави, цинамонту або шафрану.

З крашанок поліщуки іноді робили шкрябанки – видряпували ножиком, гвіздком, голкою на пофарбованому яйці різноманітні візерунки – найчастіше сосонки. Принаймні, такий різьблений візерунок, за спогадами тітки, робив мій покійний дід Степан. Любили «рабейкі» шкрябанки і в Хотешові Камінь-Каширського району. Якогось року на Проводи бачив на одній могилці Швацького кладовища шкрябанку, візерунок якої складався з ламаних ліній.

Старші розповідали і про крапанки (віск із свічки довільно скрапував на яйця), а мальованки й понині роблять олівцями чи то фломастерами.

Розкажіть про традиції святкування Великодня у вашій родині.

Спробуйте зробити справжню волинську крашанку, використовуючи ті матеріали, якими користувалися наші предки.

Допомогою вам будуть подані ескізи.

Знаки сосонки і хвилі,

Берегині і стожар -

На яйці вощить уміло

Й наш волинський писанкар.