Птаха біла і птаха чорна

Світ широкий привітав мене білою птахою.

Вона повільно і плавно кружляє у сліпучо-синій високості, опускається все нижче й нижче і нарешті сідає біля мене на возі. У птахи мамині очі і м’які та пахучі крила. Як тільки ті крила обіймають мене за плечі, я й сам, наче птаха, злітаю над землею. І вперше в житті оглядаю світ не в образі хатнього вікна, де безупину гойдаються берези та сосни, навіваючи сон, а в безмежний мінливості обрію, у довгій зеленій вереті лугу, простеленій попід селом, у зворушливій музиці неба, яка ущерть заповнює мою маленьку дворічну душу.

Невдовзі біла птаха знову розпрямлює крила, повертається у свою стихію, а я, напоївши подивом душу, спускаюся додолу й розплющую очі.

Втопившись у пахучому торішньому сіні, лежу горілиць на возі, що стоїть на заміжку весни. У сіні повно сухих, але приємних на дотик фіолетових «котиків» конюшини, твердих стебелець і рожевих пелюстин центурії, довгих листків кінської лепехи.

Ні, то не віз уже, а колиска. Бо прив’язані до драбин срібні вервечки, які мовби натягує і відпускає чиясь рука. У мерехтливій прозорості, прямо наді мною, то спускається трохи донизу, то знову піднімається у вись маленька сіра грудочка. Може, то моя душа зраділа широкому світові так, що вирвалася з тіла та безугаву калатає у дзвоник радості? Прикриваю повіки, і той дзвоник розсипає довкіл безліч різнобарвних кульок, що пливуть, зникають і знову з’являються перед очима. Міниться і просторове безмежжя – спалахує вогнисто, напливає фіолетом, огортає свідомість легеньким смутком, бажанням обійняти, осягнути цей огром світла і сині, отеплений світ, що бринить під крилами білої птахи і в сірому дзвоникові над возом.

Очі розкриваються, і наді мною засвічується стомлене, спітніле, але усміхнене обличчя мами.

- Не спиш, дитино? Засни, ще рано…

Мама поправляє на мені зіткану з кольорових матер’яних смужок ряднину і відходить, а я, охоплений раптовим бажанням повернути собі мамин погляд і подих, повертаю за нею голову і крізь дірку в «полупішку» називаю за її постаттю.

Ось вона підходить до коня, що мрумтливо гризе траву на межі, тягнучи за собою перекинутого набік плуга, відв’язує чепіги віжку і навертає Копитня в борозну. Стає до плуга, підганяє не вельми охочу до роботи худобину:

- Но, малий, но! Вже небагато. Но!

Неквапом, нога за ногу ступає охлялий за зиму Копитень, з натугою волочить за собою плуга. Зблискує у яскравому світлі леміш, по ньому пливе, перевертаючись, чорна скиба землі.

А за мамою, начеб назирцем, трохи зоддалік від неї ходить птаха чорна. Підстрибуючи на тонких пазуристих лапах, вона весь час пружинисто рухає головою і гострим дзьобом щось вишукує у ріллі. Поступово, непомітно чорна птаха прискакує зовсім близько до матері. Запримітивши це, мама спиняє на короткий віддих коня і замахується на стрибучу причепу батогом. Птаха з різким, деренчливим криком різко здіймається над землею, відлітає убік, але згодом знову повертається на поле. Невдовзі до неї прилітає ще одна, потім ще кілька чорних, мов головешки, грудок падає на ріллю, і мама з конем та плугом опиняється ніби в полоні у чорної рухливої зграї птиць.

Урочище Верети, яке привітало мене білою птахою і налякало чорною, - останній прихисток маминої надії на щедрість рідної землі і визволення з чорного полону вдовиного лиха.

Так мальовниче прилягли до села Верети – зеленими долинками та барвистими смугами поля, ще не колгоспного, а хазяйського, впору засіяного, з любов’ю доглянутого. Либонь, промахнувся колись льодовик, вдягаючи Полісся у білий піщаний одяг, і залишив подекуди на ньому, як дарунки долі, й чорні, родючі клапті землі. Саме дарунком долі нашого села бути Верети. Саме тут був і наш «город», куплений дідом у заможного селянина Федота Рябого. Орача, мого тата, у сорок п’ятому, на Водохреще, забрали без суду й слідства енкаведисти, і всі землеробські роботи на нашій городній вереті лягли на вдовині мамині руки. Сіяла мама на ній і жито, і коноплі, і ріпак на олію – всього по латці. Гарно родила городина – капуста, морква, огірки, цибуля. За відомою тільки їй сівозміною мама щороку міняла ці клаптики місцями, поливала їх і полола, радіючи кожній квіточці та зав’язі.

Через кілька років по тому, як мою третю весну осінила і пригорнула до свого крила біла птаха, я спробував перебрати від мами чепіги. Збоку здавалося: орачеві діло нехитре – тримаєшся за плуга та й годі, а решту робить кінь. Та виявилось, що головне у плуга не чепіги, а леміш. Він попервах ніяк у мене не хотів різати скибу – то сковзав у борозну, то вистрибував на поверхню землі. А Копитень лиш радий був таким вибрикам плугам – легше тягнути.

- Бери поводь ліпше, - скрушно мовила мама після першого плугатарського уроку. – І дивися, щоб кінь не виходив з борозни. «Гаття» скажу – за праву віжку тягни, а «соб», «к собі» - за ліву.

Це вже й геть дрібниця, робота не бий лежачого – іди босоніж полем, правуй конем, насолоджуйся духом ріллі та леготу, дивись, як у долині, там, де Криниця, про щось шепочуться між собою три сестрички-вербички. Але й тут без уміння безкриле стремління: ставши за погонича, я норовив будь-що керувати Копитнем і натягував без потреби віжки, торгав то за лівий, то за правий повід, від чого кінь нервувався, косував на мене великим сльозовим оком, а врешті натурився і ставав.

Мама цвьохнула було його батогом по худому, кістлявому крупові, але він тільки брикнувся, аж залізо плужка задзвеніло від удару копит. Тоді мама підійшла до коня спереду, поправила шлею на його намуляних персах, повисмикувала з-під неї пасма гриви, узялась рукою за оброть і легко її смикнула.

- Но, малий, по маленьку. Потихеньку тягни борозеньку. Ну ж бо, тягни, мій маленький, плужечка, бо й до обіду вже недалечко.

Ці примовляння подіяли, мов чаклування. Крижина коневої злості розтала, і він знову рушив, киваючи мордою у такт своїм повільним, натомленим крокам.

- Отак, молодець, розумаха, - повеселіла мама і повернулася до чепіг, а я, тримаючи в руках повіддя, попустив його, не тягнув на себе і збагнув, що кінь не гірше за мене знає, як і куди крокувати, і знає навіть, де звертати.

- То ти вже помічника маєш, молодице, - перепинив нас у кінці гону маленький, схожий на Котигорошка, чабан Ярофейко. – Хутко сам горатиме.

- Ой, коли то буде… Та хай звикає. Маленьким спав цілими ранками в полупішку – бувало, орю чи сію, пройдуся туди-сюди по нивці та й біжу до возі: чи не вмер, хай Бог боронить. Так міцно спав…

- То добре. Дитина спить – значить росте, сили набирається. Ще й під відкритим небом… То вельми, вельми хвайно… Отак душа звикається з красою, вбирає в себе і небо, й долину, і поле… Будеш, будеш мати, Мотроно, орача, не журись. А зара дай-но я пройдуся зо два рази.

І Ярофейко, узявши від мене віжки, накинув їх на чепіги, на позір, зовсім легко звів перекинутого плужка, аж підняв його над землею і спрямував Копитня у борозну.

- Що то значить чоловік, - сумовито мовила мама, дивлячись услід Ярофейкові. – І кінь його слухає, і плужок не затинається, а легко йде, ніби співає.

Я присів на заміжку, і в мені разом з приємною втомою, духом ріллі та ледь-ледь взелененого лугу світились Ярофейкові слова: «Отак душа звикається з красою, вбирає в себе і небо, й долину, і поле…» Ярофейко, простий сільський чабан, зумів сказати словами про, що я лише відчував. Усім єством, здавалося, я чую, як душа моя виповнюється білим спокоєм хмарин, що майже непомітно пливуть у небі, першими вогниками цвіту калюжниці у наповнених водою левадах, срібною піснею жайворонка і вічною таємницею оживлення, проростання зерна, яке мама висівала у землю. Поступово до цих кольорів і звуків, що прозоро й лоскітно протікали у глиб душі, долучилися пахощі наливного збіжжя, смак спеченої уприскові картоплі, туга, холодна свіжість джерельної води. І все згодом хотілося повернути світові у вигляді слова, але не звичайного, а мелодійного, не воднораз уже з подивом почутого мною у маминих і сестриних піснях на досвітках та вечорницях, хоча б такого, яке мама щойно майже наспівала для Копитня: «Потихеньку тягни борозеньку… тягни, мій маленький, плужечка, бо й до обіду вже й недалечко».

Так у весняній моїй душі проростало слово…

Пройшовши кілька гонів, чабан Ярофейко покотився клубочком за своєю отарою, і ми з мамою після короткого перепочинку знову стали до роботи.

Дорога з Верет додому недалека. Та в одному місці, вже на іншому, північному боці села, зовсім неподалік нашої хати, вона протискується крізь густий молодий вільшаник. У ньому й перестріла нас із мамою чорна птаха в образі людини. Замість крил – довгі руки, що несподівано випливли вужами із присмерку, протягнулись до коня і спинили його за вуздечку. Дзьобом – чорне дуло рушниці, що кожної миті готове було клюнути в лице або в груди смертю.

Було вже восени. У вільшанику пахло пожухлим листом і прохолодною болотяною вільгістю. Від коневої морди руки потягнулися до полупішка, пошарили в ньому, та не знайшовши нічого цінного (ми везли червоні буряки та моркву) вислизнули і розсунувши гілля, сховались разом із дулом у вільховому присмерку.

Мама тихо нокнула на коня, торгнула вішки – і віз невдовзі викотився на гірку, за якою в оточенні високих беріз та сосон, біліла наша хата.

- Хто-то був, мамо? – запитав я, звільнившись від переляку.

- А хто його відає. Багацько тепер ходить такого, що ні Богові, ні людям. Така пора, синку. Може, від влади й тюрми хто скривається, а то й від роботи. Кажуть же: ховається від роботи, як собака від мух. А їсти все одно хочеться. От і стає людина звіром, полює по ночах…

Крила-руки чорного птаха не раз по тому тривожили мої сни. Стискали горло та груди, не даючи дихати, і я скрикував у нестямі, а мама відганяла від мене лихе молитвою, хрестом, свяченою водою…

А на весні перестріла нас і ще одна чорна птаха – в образі голови сіль ради, що мав прізвисько Бадиляка. Звістка, що нею він ошелешив, була настільки несподіваною і страшною для мами, що вона спершу й не повірила.

- Так… Начить у поле зібрались? – не то спитав, не то просто подтвердив факт Бадиляка, поклавши обидві руки на драбину.

- Аякже, весняний день, як то кажуть, рік годує, - бадьоро мовила мама, не передчуваючи лиха.

- Так то воно так. Але вже все. Хватить самостійниками бути. – Типерка все обще буде, колгозне. Так що завертай конячку, хазяйко. Поле на Веретах уже не твоє.

- Як то – не моє? Здурів ти, чи що? То ж наше, свекром куплене за кривавицю… О, Господи…

Мама раптом закрила долонями очі, плечі її почали здригатися, скрізь пальці потекли сльози…

- Змилуйся, не забирай земельки! – через якийсь час, втираючи хусткою обличчя, почала благати мама. – ти ж відаєш – я сама зосталася з малими дітьми. Якже їх ростити без…

- Твій свекор був куркуль, того й вивезли. А землю не я забираю. Коло… Коликтивизація. Приказ товариша Сталіна… Ти ж знаєш, Москва сльозам не вірить…

- Та знаю… Свекор правду казав: більшовик – як розбитий черевик. Не потрібство, а їсти просить…

- Но, но, прикуси язика, поки я добрий – голова ляпнув рукою по боці, де висіла кобура. – І послухай моєї ради: записуйся в колгот. Тоді хоч будеш з конячкою – робитимеш їздовою.

- З конем буду, а з хлібом?

- Бульбу десь посадиш, не бійся… Скіко твому малому?

- Шість уже на багатий вечір минуло.

- О, то, може, вже зробимо з орача школяра? Як, ораче, підеш на осінь до школи?

- Чого ж не піти, - відповіла за мене мама, - наука в ліс не веде…

Спокуслива думка про навчання спалахнула в мені, мов суха глиця на багатті. Подвір’я нашої старенької школи край вигону, де височіли сторожею дві безгільні сосниці, давно вабило мене мелодійним голосом дзвінка, веселим дитячим гамором і, звичайно ж, таємницею уроку. Воднораз і боязко було, бо ж на уроці, мабуть, і ворушитися не можна, не те, що розмовляти. А за непослух, казала мама, можуть на коліна у гречку поставити і долоню лінійкою нагріти до вогню. Так було за Польщі. А тепер? Нічого, урок недовгий. Можна й потерпіти. Зате на перерві привілля – бігай навперегін, крутись на турніку, залазь на гімнастичну жердину…

Цілу дорогу малювалися в уяві картини мого незабарного школярства, аж поки Верети не хлюпнули зливою світла й простору, пахощами отепленої землі.

Усупереч Бадиляковій засторозі мама таки поїхала в поле. Бо що воно таке і де той колгосп – ще невідомо, а поле ось – уже парує, набухає, мов тісто на дріжджах, просить плуга й насіння.

- Сину, дивися! – раптом гукнула мама. – Бусол! Наш перший у цьому році. І летючий. То на добро.

Мамине лице на якусь мить проясніло, мовби по ньому пропливла білина лелечого крила, а потім знову посмутніло:

- Тільки на чому зійде воно, те добро? На чому?

Німо пролетіла над нами і зникла у ранковому серпанку птаха біла, а край поля, різонувши крилом урочище, вже бундючно й зловіщо походжала птаха чорна…

1. Де і коли відбуваються події, описані в оповіданні?

2. На що сподівається мати. Думаючи свою гірку думу?

3. Чому жінка сама ходить за плугом на полі?

4. У якому віці хлопчик сам спробував перебрати від мами чепіги? Як це його характеризує?

5. Хто допоміг Мотруні з оранкою і які думки це викликало у жінки?

6. Кого зустріли по дорозі додому мама і син? Чому прозвучала нечітка відповідь на запитання: «Хто то був, мамо?»

7. Поясніть, як ви розумієте, хто такі куркулі, що таке колективізація.

8. Яка спокуслива думка спалахнула в голові малого хлопчини після розмови з головою сільради?

1. З якою метою автор уводить в оповідання символічні образи білої та чорної птахи?

2. Поясніть, як ви розумієте слова чабана: «Отак душа звикається з красою, вбирає в себе і небо, й долину, і поле…»

3. Назвіть художні засоби у наведеному нижче реченні та перебудуйте його так, щоб не вживати слів у переносному значенні. Чи змінився зміст речення? Естетичне навантаження вислову? Як для вас краще звучить це рядочок?

«Так у весняній моїй душі проростало слово…»

Випишіть із тексту оповідання діалектизми, приказки, народні прикмети.